Кононівка (село, Черкаська область)

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947 роках.

В боях проти нацистів у роки радянсько-німецької війни брали участь 255 жителів села, з них 155 відзначено бойовими нагородами. На честь 148 загиблих односельців споруджено обеліск Слави. На могилі воїнів, які полягли під час відвоювання Кононівки у гітлерівців, встановлено пам'ятник.

Станом на 1972 рік селі проживало 1 194 чоловіка. Тут була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Коцюбинського, який мав в користуванні 1,8 тисяч га земельних угідь, у тому числі орної землі — 1,5 тисяч га. Напрям господарства був зерновий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. Працювали відділення «Сільгосптехніки», цегельний завод, хлібоприймальниий пункт.

На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчалося 158 учнів, будинок культури на 350 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 11 тисяч примірників, філія зв'язку, медпункт, 2 магазини, чайна, майстерня пошиття одягу.

У XIX ст. Кононівка, з її землями, маєтністю і душами до царського указу про розкріпачення 1861 року включно, належала потомку української козацького старшини Лукашевичу. Володів він, зокрема, чотирма тисячами десятин землі, і перед рівними йому хотів виглядати освіченою, культурною людиною. Якось навіть перебуваючи в Яготині, що за 20 верств від Кононівки, у тамтешнього поміщика — князя Репніна, де гостював Тарас Шевченко, малюючи портрети дочки вельможі, пан Лукашевич умовив поета відвідати його Кононівку. Коли хазяїн та гість увійшли до передпокою маєтку, молодий слуга заснув на ослоні, і не кинувся по-лакейськи запопадливо зустрічати панів. Гнівний Лукашевич тут же заходився лупцювати винуватця по щоках. Побачивши усе це, Шевченко спохмурнів, миттю розвернувся і вийшов з покоїв. Лукашевич кинувся навздогін за ним, перехопив аж біля воріт обійстя, уклінно просив пробачити його недостойний учинок, повернутися до маєтку. Одначе, Т. Шевченко спересердя зло махнув рукою і подався до Яготина пішки.

Про цей випадок у своїй біографії згадував великий поет, проте не вказав, де це сталося конкретно. 1924 року вперше опублікувавши свій твір, озаглавлений «Спогади, щоденники, листуваннє», визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, видавець і публіцист Євген Харламович Чикаленко, який на початку 1890-х років відкупив у дочки Лукашевича, котра мешкала у Петербурзі, 1200 десятин землі, а також маєток на десять кімнат, і поселився у Кононівці, розповів, що, за переказами його односельців, ця курйозна пригода сталася саме тут, у Кононівці. Вправний господарник, Є. Чикаленко дуже швидко свої нові володіння перетворив у зразкові, де почали родити високі врожаї зернових і технічних культур, високою стала рентабельність тваринництва. Колосисті кононівські поля вражали всіх своєю красою і урожайною силою. Вони надихнули письменника Михайла Коцюбинського, який приїздив у гості до Євгена Чикаленка, на створення унікальної за своєю художньою, образною, настроєвою силою ліричної-психологічної новели «Intermezzo», яка є шедевром української художньої літератури. Це зразок поезії в прозі.

Частим гостем тодішньої Кононівки і її господаря бував відомий громадсько-культурний діяч, письменник, лексикограф, етнограф, історик, автор «Словника української мови» Борис Грінченко. До маєтку Є. Чикаленка навідувалися етнограф, фольклорист, громадський діяч Олександр Русов, редактор «Киевской старины» Володимир Науменко, редактор газет «Громадська думка», а потім «Рада»  — Федір Матушевський. Приїздив на відпочинок до Кононівки великий поет Олександр Олесь. Гостювали — меценати Василь Симиренко, Леонід Жебуньов, Володимир Леонтович. У кононівському маєтку Є. Чикаленка провідували історик, письменник, майбутній міністр закордонних справ УНР в уряді Павла Скоропадського — Дмитро Дорошенко, майбутній письменник Богдан-Валеріан Ярушевський та інші відомі люди першої половини двадцятого століття.

Саме у Кононівці, на основі закладених тут дослідів у полях і на фермах Євген Чикаленко написав заключну частину матеріалів свого п'ятитомника сільськогосподарських порад «Розмови про сільське господарство». 1897 р. ця популярна хліборобська енциклопедія видана 500-тисячним накладом і роздана сільським хазяям. В своїх «Спогадах» Євген Чикаленко розповів про багатьох з селян Кононівки.

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Чикаленко Є. Х. Зібрання творів: У 7 т. — Т. 1: Спогади. Уривки з моїх споминів за 1917 р. — К.: ТОВ «Рада», 2003. — 432 с.
• Чикаленко Є. Листи до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2003. — Т. IV: Науменко-Яновська. — С. 296—335.
• Чикаленко Є. Спогади (1861—1907). — Нью-Йорк: УВАН, 1955. −504 с.
• Чикаленко Є. Х. Спогади (1861—1907): Док.-худ. вид. / Передм. В. Шевчука. — К.: Темпора,2003. — 416 с.
• Чикаленко Є. Х. Щоденник (1907—1917). — Львів: Червона калина, 1931. — 496 с.
• «Горе наше, що і колись, і тепер ми не можем одностайно стати до праці, до боротьби». Листи мецената Євгена Чикаленка до класика Михайла Коцюбинського // Дивослово. — 2001. — № 12. -С. 17-19.