Кононівка (станція)

Кононівка — проміжна залізнична станція 4 класу Київської дирекції Південно-Західної залізниці. Розташована на території селища Кононівка, на лінії Київ Полтава.

Станція Кононівка

Київ  Полтава
Південно-Західна залізниця
Київська дирекція
селище Кононівка

Вокзал станції Кононівка
Вокзал станції Кононівка
50°10′39″ пн. ш. 32°06′24″ сх. д.
Рік відкриття 1901 (121 рік)
Тип проміжна
Колій 4
Платформ 3
Тип платформ(и) 1 берегова,
2 острівні
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км ст. Київ-Пас.
124
Відстань до Дарниці, км
110
Код станції 323109 ?
Код «Експрес-3» 2200057 ?
Послуги  
Кононівка
Кононівка на Вікісховищі

Історія

Станція виникла у 1901 році, коли було відкрито залізницю Київ  Полтава.

Першим начальником станція був селянин Федір Савич Смаглієнко[1].

Станімір Осип у книзі «Моя участь у визвольних змаганнях 1917—1920 роках» згадує станцію Кононівка 1917 року:

"По дорозі до залізничої станції ми стрінули студентський курінь, пізніших Крутянців. Йшли бадьоро і спішно. Були зодягнені різноманітно — в студентських мундурах, солдатських шинелях та з різною зброєю в руках і на раменах. До нас підбіг якийсь гімназист і попросив: «Товаришу, покажіть як ту ґвінтовку нарядить!» Значить, що й студенти перейшли подібний військовий вишкіл як ми, два чи три дні, і необучені спішили на фронт проти наступаючих большевиків. Ми розійшлись, студентський курінь подавсь на північ у сторону Бахмача, а ми завагонувались і від'їхали в напрямі Полтави. Десь в половині дороги до Полтави до нас долучено сотню піхоти СС-ів під командою сотн. Романа Сушка і над ранком на станції Кононівка ми вивагонувались і бойовим порядком рушили до наступу. Сотня СС-ів пішла вперед, а ми, артилерія, зайняли позиції на право від залізничого двірця, за невеликим горбком і зараз же відкрили огонь. Бій почався і тривав до пізнього вечора, зате ніч була спокійна. На другий день, вчасним ранком ворог привітав нас гураґанним огнем. Ґранати і шрапнелі падали на переміну довкола нас, на щастя нікого не ранили. Ми лежали в напруженні біля гармат, чекаючи приказу нашого коменданта, що був на обсерваційному пункті. Зближалось полуднє, бій перед нами кипів, скоростріли клекотіли, а ми все ще мовчали. Нараз відізвався телефон і впав короткий приказ нашого штабскапітана — «віддати гарматну серію з обох орудій на такий, а такий приціл». Ми вистрілили, а по короткій мовчанці штабскапітан зголосив телефоном — «другий стріл розбив большевицьку панцерку, між ворогом метушня, тепер скорий огонь на попередній той самий приціл». — Почалась сильна обопільна стрілянина. Наші СС-и, підбадьорені нашим удачним обстрілом, наперли ще сильніше і большевики подались взад на Полтаву. Під вечір все успокоїлось й ми тріюмфували упоєні побідою. Та не довго ми тішились. — В ночі, 1 лютого 1918 р. прийшов алярмуючий приказ такого змісту: «большевики заняли Дарницю і напирають на Київ, залишайте полтавський фронт і продирайтесь через Дарницю до Києва»[2].

Також відомо про ще один бій між армією УНР і більшовиками: «Тоді ж проходив бій у станції Кононівка, де 180 петлюрівців зіштовхнулись з частиною 1-ї армії Єгорова в 1100 чоловік, що складалась з донецьких і харківських червоногвардійців».[3]

Лінія, на якій розташована станція, електрифікована у 1994 році.

Цікаві факти

Частина лінії Дарниця  Гребінка на відтинку Яготин  Гребінка протяжністю лише 47 км проходить територією трьох областей: Київської, Черкаської та Полтавської. Станція Кононівка якраз розташована на території Черкаської області, це фактично найпівнічніша точка області[джерело?].

Станція описана у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»[джерело?].

Галерея

Примітки

  1. рос. дореф. Адресъ-календарь и Справочная книжка Полтавской губерніи на 1903 годъ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1903
  2. Либрусек
  3. Военная литература. Первая война большевиков против Украинской Народной Республики (декабрь 1917 — февраль 1918)

Посилання

Джерела

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. ISBN 978-966-475-082-7.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. М. : Транспорт, 1981.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.