Копанки (Калуський район)

У селі потік Сапогів впадає у річку Кропивник.

Родючі землі долини Сівки оброблялися з давніх доісторичних часів. Утрата документів Галицького князівства не дозволяє засвідчити наявність села до XV ст.[1] У податковому реєстрі 1515 року документується 5 ланів (близько 125 га) оброблюваної землі та піп (отже, тоді вже була церква)[2]. Люстрація 1565 року наводить інформацію про 12 селянських господарств (ще 3 дворища порожні), імена і прізвища усіх господарів, а також детально описуються грошові, натуральні та трудові повинності. Був ще один загородник та піп. Кожен селянин повинен був щороку привезти по дві штуки дерева на будову галицького замку[3] те ще сплатити 13 податків і виконати трудові повинності. Проти непосильного гніту повстали жителі села в 1648 році, за що були жорстоко покарані після відходу Хмельницького[4].

У 1880 році було 999 мешканців у селі та 33 на території фільварку (більшість  — греко-католики, крім 120 римо-католиків). Були церква (відносилась до парафії у Мостищі) та філія школи[5].

Село (як і вся Галичина) дуже потерпіло від російської окупації 1914—1915 рр.[6] Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у копанківській церкві 5 дзвонів діаметром 78, 39, 31, 30, 29 см, вагою 235, 30, 15, 15, 12 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[7] 60 жителів села воювали в австрійській армії в Першій світовій війні.[8]

В роки польської окупації відмовою від української школи зганьбив себе тодішній сільський війт[9].

У 1939 році у Копанках проживало 1660 мешканців (1490 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів, 10 поляків і 70 німців та інших національностей), а в присілку Копанки Колонія — 270 мешканців (10 українців, 240 поляків і 20 німців та інших національностей)[10]. Село належало до ґміни Томашовце Калуського повіту Станіславського воєводства.

Після приєднання до СРСР село включене до Войнилівського району. Хруні-комуністи втекли з села в 1941 році разом з радянськими окупантами.

Майже все село — 350 хат (залишилося лише 18) було пограбовано і спалено поляками 11-16 квітня 1944 року, вбито 16 жителів. Життя решти врятувало прибуття окружної боївки (23 бійці) та повітової (13 бійців), відбито 8 возів з награбованим, та й селяни з косами і сокирами гнали поляків. Однак повстанці змушені були відступити через прибуття нових сил поляків з мадярами, яких зрештою розбила прибула сотня «Ясміна».[11] Вбито 40 поляків і 2 мадяри, крім того кільканадцять поляків потонуло в річці Сівка, ще якась кількість виловлена селянами в навколишніх селах.[12]

У 1949 р. селян загнали до колгоспу «Сталінський шлях». 14 жовтня 1949 року рішенням Калуського райвиконкому № 287 на північній околиці міста Калуш при дорозі на Копанки створено аеродром, під який відведено 12,96 га земель одноосібних господарств[13]. Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року село передане до Калуського району.

В селі проживав герой Небесної сотні Дмитрів Ігор[14].

Назва церкви — святого Архистратига Михайла згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. церква описується як дерев'яна, давня, парох — Ян Витвицький, висвячений у 1733 році, 20 парохіян-господарів. Церква св. Архистратига Михайла (храмове свято 21 листопада), збудована 1890 року, — також згоріла під час каральної акції 1944 року. Натомість у селі збудовано та освячено наприкінці 1990-х років два храми: один належить до УПЦ КП, а другий — УГКЦ[15].

• 
  Храм Архистратига Михаїла
• 
  Греко-католицька церква

• Народний дім
• Амбулаторія[16][17]
• Школа І-ІІ ст[18] на 330 учнівських місць
• Дитячий садок[19]
• 687 дворів, 2093 мешканці.

• 
  Амбулаторія
• 
  Школа
• 
  Народний дім
• 
  Вказівники вулиць
• 
  Монумент полеглим землякам
• 
  Фрагмент монументу
• 
  Аеродром

У селі є вулиці[20]:

У 70-х роках був збудований радгосп-комбінат «Прикарпатський» для розведення свиней, який до кінця ХХ сторіччя був розкрадений. Напівзруйновані приміщення викупила «Даноша» — українська сільськогосподарська компанія, яка належить данським інвесторам та була створена в червні 2004 року в селі Копанки. «Даноша» була однією з перших компаній в Україні, які займалися вирощуванням добре розвинених свиней з високим показником росту, чудовою конверсією корму та високим відсотком народжуваності поросят на базі генетичного матеріалу з Данії. Виробничі приміщення (стайні) побудовані на основі технологій, найкращих з можливих (BAT — best available technology), які дозволяють поєднувати дуже високий рівень благополуччя тварин та хороші й безпечні умови роботи. Усі свиноматки «Даноші» утримуються в групах відповідно до Європейських стандартів, запроваджених у 2013 році. Компанія орендувала землі в селян, через що зникли необроблювані ділянки.

10 вересня 2013 року компанія (одне з найбільших свиногосподарств в Україні станом на 2013 рік) ввела в експлуатацію біогазовий завод[22].

У 2015 році «Даноша» увійшла до трійки найпотужніших виробників свинини в Україні[23].

• Неподалік від села знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Копанки.

• Kopanka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 119. (пол.)
• © 2004—2014 «Даноша» — https://web.archive.org/web/20141129075821/http://www.danosha.com.ua/ua/