Коритко Еміль Станіславович

Еміль Антоні Коритко (пол. Emil Antoni Korytko, 7 вересня 1813, с. Жежава, тепер Зелений Гай, Заліщицький район, Тернопільська область, Україна — 31 січня 1839, Любляна, тепер Словенія) — науковець-галичанин, один із перших дослідників етнографії та фольклору словенського народу.

Коритко Еміль Станіславович
Народився 7 вересня 1813(1813-09-07)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії або Зелений Гай, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 31 січня 1839(1839-01-31) (25 років)
Любляна, Крайна
·тиф
Поховання
Любляна : 
Країна Польща
 Російська імперія
Діяльність антрополог, мовознавець, перекладач, філолог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов польська
Рід Коритки

Біографія

Народився у с. Жежава (нині — Зелений Гай) біля Заліщик. Походив із полонізованого руського шляхетського роду Коритків. Його батько Йосиф Станіслав Коритко був власником маєтків у селах Жежава та Рожанівка. Мати — Рудольфіна з Рубчинських.

Вивчав філософію у Львівському університеті.

За деякими даними, був учасником листопадового повстання (1830—1831). Активний учасник польського конспіративного руху в Галичині.

1837 — внаслідок доносу був заарештований австрійською поліцією за підозрою в друкуванні нелеґальної літератури в друкарні Оссолінеуму. Після тривалого слідства був разом з Богуславом Городинським за вироком суду висланий на поселення до Любляни (тоді центр провінції Крайна).

Оселившись у Любляні у впливового місцевого адвоката Блажа Кробата, одруженого з полькою, домівка якого була осередком словенського національного руху, Коритко швидко ввійшов у місцеве інтелектуальне середовище. Зокрема, подружився з Франце Прешерном, якого вважають найвидатнішим класиком словенської літератури. Познайомившися з учасниками ілірійського руху, став його палким прихильником.

Невдовзі почав збирати місцевий фольклор, вивчати словенську етнографію. 23 червня 1838 опублікував звернення до словенців (Der freuden des Slaventhums in Krain), у якому закликав збирати словенську національну спадщину. У своєму питальнику з 12 пунктів просив респондентів надсилати йому інформацію про життя і побут місцевого населення: обряди, танці, музику, забобони, природні прикмети, магію, народну медицину, символіку, пісні, казки, оповіді, народний одяг і домашній побут.

Надгробок Еміля Коритка на цвинтарі Нав'є (Любляна)

На основі зібраних матеріалів видав розвідку, присвячену словенській народній культурі — Ein Wort über das Volkslied in Krain (була опублікована в 1838 в часопису Ost und West як проспект майбутньої ширшої праці). Його етнографічна колекція стала основою відділу народного вбрання люблінського музею «Rudolphinum».

Найціннішою працею Коритка є Sloveńske pésni krajnskiga naroda («Словенські пісні країнського народу»), видана в 5 томах у 1839–1844 після його смерті.

Передчасно пішов із життя, захворівши на тиф. Похований у Любляні, на цвинтарі Нав'є. 10 січня 1839 стараннями батьків отримав дозвіл повернутись додому.[1]

У сучасній Словенії високо цінують доробок Коритка, його «Словенські пісні країнського народу» регулярно перевидають, біографію вивчають у школах. У Любляні є вулиця Korytkova, названа так на честь Еміля Коритка.

Примітки
  1. Maślanka Julian. Korytko Emil… — S. 146.

Джерела
  • Дубецький І., Олійник В. Коритко Еміль Станіславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 176. — ISBN 966-528-199-2.
  • Мельник І. Еміль Коритко — словенський етнограф із Галичини // Збруч, 06.09.2013.
  • Франко І. Еміль Коритко, забутий слов'янський етнограф // Записки НТШ, 1908, т. 86, кн. 6, С. 82—122.
  • Korespondenca z družino II, ur. M.Leeming, H.Leeming, Ljubljana 1983.
  • Ivan Prijatelj: Emil Korytko. IMK 19, 1909.
  • France Kidrič: Paberki o Korytku in dobi njegovega delovanja v Ljubljani. LZ 30, Ljubljana 1928.
  • France Kidrič: Korytkova smrt in ostalina. LZ 30, Ljubljana 1947.
  • Maślanka Julian. Korytko Emil (1813—1839) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom ХIV/1, zeszyt 60. — S. 145—146. (пол.)
  • Maria Statonik, Niko Jež: Nekaj folklornih zapiskov iz zapuščine Emila Korytka. Tradiciones 14, 1985.
  • Vilko Novak: Raziskovalci slovenskega življenja. Ljubljana 1986.
  • Bożena Ostromęcka-Frączak: Iz našega književnega izročila. Poljski izgnanec Emil Korytko in slovenski pesnik France Prešeren. Celovški zvon 4, 1986.
  • Bożena Ostromęcka-Frączak: Personality of Emil Korytko in the Light of His Poems, Letters and Ethnographic Notes. Etnološka stičišča I, Ljubljana, Portorož 1988.
  • Salamander in druge pemi. — Ljubljana, 1990.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.