Коросно (Бещадський повіт)
Коро́сно (також Коро́стенко, пол. Krościenko) — колишнє бойківське село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 585 осіб (2011[1]).
Село
 Координати 49°28′00″ пн. ш. 22°40′00″ сх. д.
|
Історія
В XIV ст. село в долині річки Стривігор заклав Грицько Розпутовський на волоському праві. В 1498 р. власником села був Микола Зборовський, далі — Мнішеки, Шидловські. Входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
Після поділу Речі Посполитої село перейшло до державної власності Австро-Угорської монархії. З 1784 до 1940 на території села існувала німецька колонія Оберсдорф.
В 1872 р. в селі збудовані колія і станція Першої угорсько-галицької залізниці.
У 1880 році село належало до Добромильського повіту провінції Королівство Галичини та Володимирії, у селі налічувалось 1039 мешканців (більшість греко-католиків за винятком 61 римо-католика і 108 юдеїв), а в колонії Оберсдорф налічувалося 100 мешканців (самі німці).
13 грудня 1918 р. через село пройшов фронт польсько-української війни.
У 1919—1939 рр. входило до ґміни Кросьцєнко Добромильського повіту Львівського воєводства. В 1939 році в селі проживало 2120 мешканців, з них 1560 українців-грекокатоликів, 260 поляків, 260 євреїв і 40 німців (зростання числа поляків і євреїв з 1880 р. за рахунок приїзду працівників тартака), а в колонії Оберсдорф — 140 мешканців, з них 10 українців-грекокатоликів, 10 поляків, 10 євреїв і 110 німців[2].
25 листопада 1938 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі Оберсдорф перейменовано на Вижне.[3] У 1940 р. німців виселили до Ватерґав за програмою Додому в Рейх.
З 1940 по 1951 рік місцевість належала до Хирівського району Дрогобицької області УРСР. У 1951 році після обміну територіями всі жителі (457 родин, 1815 осіб) були виселені в колгоспи Будьонівського району Донецької області: 122 родини — колгосп ім. Хрущова, 115 — ім. Кірова, 123 — ім. РСЧА.[4][5].
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 286 | 71 | 193 | 22 |
| Жінки | 299 | 72 | 179 | 48 |
| Разом | 585 | 143 | 372 | 70 |
Пам'ятки
- Дерев'яна греко-католицька церква Різдва Богоматері кінця 1799 р. і дзвіниця XIX ст. Церква була парафіяльною, парафія належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.[7] Після виселення українців перетворена на костел. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії[8].
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18-19, 118.
- M.P. 1938 nr 277 poz. 653 Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1938 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie rawskim, bóbreckim i dobromilskim w województwie lwowskim(пол.)
- Кляшторна Н. О. Акція-51. Останні свідки. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. — 232 с.: іл. ISBN 966-7151-67-0 — с. 193.
- Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 121
- Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 8 травня 2012.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коросно (Бещадський повіт)
- Krościenko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 703. (пол.) (пол.)
- Karaszyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 833. (пол.) (пол.)
- Obersdorf // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 322. (пол.) (пол.)
- Karaszyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 57. (пол.) (пол.)
- galeria fotografii[недоступне посилання з липня 2019]