Шидловські

Шидловські вважається польським прізвищем, яке походить від польського слова «Шило» (пол. Szydło). Також перші представники роду на Слобожанщині (Федір Володимирович та Лаврентій Іванович) інколи іменуються Шиловими.

Крім слобідсько-українського шляхетського роду Шидловських також є польський шляхетський рід Шидловських (пол. Szydłowscy).

Палац Шидловських в Старому Мерчику побудований Г.Р. Шидловським

В описах шляхетської родини Шидловських зазначається, що вони походять з Польщі. Першим відомим в роду був Козьма Васильович Шилов який в 7043 (1535) році прибув служити до князя Московщини Василя Івановича [1] , за що був одарений ним маєтками.

Першим задокументованим Шидловським (Шиловим) на Слобожанщині був Федір Володимирович. За батька йому називають сотника московських стрільців Володимира Васильовича Шилова. В зв’язку з тим, що полковник Харківського та Ізюмського полків Григорій Єрофійович Донець-Захаржевський був тестем Федора Володимировича, то після смерті полковника (1693) харківсько-ізюмське козацтво благало царя Петра І за малолітством «Донцівських дітей» поставити Ізюмським полковником родича вмерлого Григорія Єрофійовича. Через деякий час Федір Володимирович стає також Харківським полковником, в цей же час з’являються згадки про його небожа Лаврентія Івановича, який був при дядькові наказним полковником (1708). Чугуївським воєводою був ще один небіж Федора Володимировича - Григорій Іванович.

Печатка бригадира Ф.В. Шидловського[2]

В зв’язку з тим, що рід був доволі розгалуженим, а також внаслідок того, що крім слобідських Шидловських були в Російській імперії ще шляхетські роди з таким же прізвищем, остаточно скласти всіх відомих представників роду складно. Тому розпис роду складається з двох частин: перша – відома спорідненість, та друга – перелік представників Шидловських, спорідненість яких гіпотетична або не вписана в поколінний розпис.

• Володимир Васильович (?) Шилов (в чернецтві Василь) (1) (XVII ст.)- перший історично достовірний представник родини Шидловських (Шилових). Відомостей про нього майже немає. Батько першого Шидловського на Слобідській України, та дід засновника слобідських Шидловських. Вважається сотником московських стрільців. Згідно з Уставом (1682), подарованим його сином Федором Володимировичем в Покровський монастир міста Харкова, дружину Володимира Васильовича кликали Марією. В кінці життя став ченцем на ім’я Василь. [3]
  • Федір Володимирович Шидловський (Шилов) (2) (?-1719) - син Володимира Шилова. Зять Григорія Єрофійовича Донець-Захаржевського. Козацький полковник Ізюмський (1693-1711), Харківський (1706-1709), стольник. В 1070-1711 роках Бригадир Слобідських козацьких полків. Генерал-майор з 1709 року. Знятий з посади та заарештований за обвинуваченнями в розкраданні грошей та перевищенні влади під час походу в Польщу (мав за необережність нажити собі ворога в особі царського фаворита князя Меншикова). Засуджений до страти, але на прохання харківських та ізюмських козаків її відмінили, здійснивши повну конфіскацію майна. Останні дні жив у родичів в Москві та Харкові. В 1691 заснував та оселив слободу Старий Мерчик.
  • Іван Володимирович Шидловський (2)- син Володимира Шилова, брат Федора Володимировича (2). Мав синів Лаврентія (3) (засновника слобідської родини Шидловських) та Григорія (3).
    • Григорій Іванович Шидловський (3)- син Івана Володимировича (2). Небіж Федора Володимировича Шидловського (2). Воєвода Чугуївський.
    • Лаврентій Іванович Шидловський (3) (1687-1743) - син Івана Володимировича (2). Небіж Федора Володимировича Шидловського (2). Наказний полковник Харківського полку (1708-1710). Полковник Харківського (1710-1712) та Ізюмського (1730-1743) полків.[4] Великий землевласник на Харківщині.
      • Григорій Лаврентійович Шидловський (4) – син Лаврентія Івановича (3).
      • Микола Лаврентійович Шидловський (4) – син Лаврентія Івановича (3). Харківський полковий осавул. Був одружений з Акулиною (Акилиною) Костянтинівною, донькою Костянтина Григоровича Донець-Захаржевського. Родина мала сина Іларіона Миколайовича. В віно за дружину було дано село Куньє. [5]
        • Іларіон Миколайович (5) – син Миколи Лаврентійовича та Акулини Костянтинівни.
      • Роман Лаврентійович Шидловський (4) (коло 1714-1779) - син Лаврентія Івановича (4). Мав чотирьох синів:Григорій (1752-1820), Михайло (1750), Микола (?-1820), Роман (?- не пізніше 1835 року).
        • Григорій Романович Шидловський (5) (1752-1820) – син Романа Лаврентійовича (4). Дійсний статський радник. Заступник Харківського намісника (1784-1796). Слобідсько-Український віце-губернатор (1796-1800). Очолював харківську казенну палату. Маршалок шляхти Харківського намісництва (1783-1789)[6] Валківський повітовий маршалок шляхти (1780-1783). Культурний діяч Слобожанщини, письменник, поет, перекладач. Був членом Попівського гуртка Палицина О.О., де співпрацював з більшістю просвітницьких та культурних діячів Слобожанщини того часу [7] будучи заможним землевласником залишив по собі пам’ять побудованими храмами в Старому (1778) та Новому Мерчиках (1782), в Олександрівці (1795) та в Райському (1780). Також знаковою подією стала побудова в Старому Мерчику (родинному маєтку Шидловських) величного палацу. Мав сина Федора.
          • Федір Григорович Шидловський (6) – син Григорія Романовича (5). Весь спадок передав племінниці Наталі Олексіївні Орловій-Денисовій (7), оскільки його син втік з двоюрідною сестрою за кордон. Володів Старим Мерчиком.
        • Михайло Романович Шидловський (5) (1750 рік народження) – син Романа Лаврентійовича. Майор (1801). Харківський повітовий маршалок шляхти (1801-1804). В 1779 році купив у князя В’яземського селище Троїцьке. Був одружений з Авдотьєю (Євдокією) Миколаївною, дочкою майора Миколи Петровича Дуніна. Шлюб був невдалим, дружина забрала гроші й втекла (1805 рік) від чоловіка та дітей з коханцем. Родина мала двох синів Миколу (6) та Романа (6).
          • Микола Михайлович Шидловський (6) – син Михайла Романовича (5) та Авдотьї Миколаївни. Поручик (1825). Одружений з Євдокією. Родина мала дітей: Михайло, Дмитро та Микола.
            • Михайло Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії.
            • Дмитро Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії.
            • Микола Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії.
          • Роман Михайлович Шидловський (6) – син Михайла Романовича (5). Корнет (1830). [8] Був власником маєтку в слободі Знаменська (Валківський повіт).
            • Олександр Романович Шидловський (7) – син Романа Михайловича (6). Дійсний статський радник. Харківський губернський маршалок шляхти (1876-1885). [9]
        • Микола Романович Шидловський (5) (?-1820) – син Романа Лаврентійовича (4). Капітан (1786), після виходу у відставку - колезький асесор (1801). Після розподілу спадку батька (1779) отримав у спадок Куньє та Катеринівку. Побудував в Куньєму палац та винокурню. Був одружений з Марією Іванівною (при народженні Капустянська) (1767-28.03.1855). В придане дружина йому принесла слободу Іванівку. Викупив у Василя Андрійовича Зарудного частину села Букине. В 1758 отримав ярлик на поставку свого вина до Чугуєва, в казенний винний магазин. Ізюмський повітовий маршалок шляхти (1783-1786, 1801). Після його смерті дружина збудувала кам’яну церкву Покрови Богородиці (1822), а зі старої дерев’яної зробила родинну крипту Шидловських. В шлюбі мали доньку Катерину.
          • Катерина Миколаївна Меллер-Закомельська (6) – донька Миколи Романовича (5) та Марії Іванівни. Була єдиною дитиною в родині. Заміжня з гвардійським капітаном бароном Георгієм Петровичем Меллер-Закомельським.
        • Роман Романович Шидловський (5) (?- не пізніше 1835) – син Романа Лаврентійовича (4). Лейб-гвардії прапорщик (1786). Після смерті батька (1779 рік), при розподілі спадку між братами йому дістається село Богуславське та хутір Кременецький. За життя постійно скуповував землі на Харківщині. В 1783 році придбав у Бужинського хутір Задонецький та перейменовує його на Романівський. В 1787 придбав у Івана Дмитровича Пашкова маєток в селищі Савиноіванівці. В 1792 придбав у поручика І.Я. Таранухіна землі в Буряківському бурчаці та Сухенському байраці. Був одружений з Варварою (рік смерті 1799-1804). Після смерті дружини жив відлюдькувато.
          • Олексій Романович Шидловський (6) – син Романа Романовича (5).
            • Наталя Олексіївна Орлова-Денисова (Лужина, Шидловська) (7) (1821-1883)– донька Олексія Романовича (7). Дружина полковника лейб-гвардії козацького полку графа Миколи Васильовича Орлова-Денисова (1815-1855), сина героя наполеонівських війн, а також партизанського керівника генерала від кавалерії графа Василя Васильовича Орлова-Денисова. В другому шлюбі Лужина (з 1857), [10] дружина генерал-лейтенанта Івана Дмитровича Лужина (1802-1868).[11] Мала судову суперечку з родичами за слободу Старий Мерчик. Виграла її в суді (коло 1838 року). Фактично, остання власниця Старого Мерчика з роду Шидловських.

• Андрій Шидловський (XVIII ст.)- мав трьох синів: Василя, Петра та Якова.
  • Василь Андрійович Шидловський – син Андрія Шидловського. Вахмістр (1787рік). Співвласник (з братами) хутора Назарківського.
  • Петро Андрійович Шидловський – син Андрія Шидловського. Козак (1787рік). Співвласник (з братами) хутора Назарківського.
  • Яків Андрійович Шидловський – син Андрія Шидловського. Козак (1787рік). Співвласник (з братами) хутора Назарківського.
• Василь Шидловський (XVIII ст.)- мав трьох синів: Івана, Миколу та Ореста.
  • Марія Василівна Квітка- донька Василя Шидловського. Дружина Федора Івановича Квітки.
  • Іван Васильович Шидловський – секунд-майор (1786). Майор. Чугуївський повітовий маршалок шляхти (1789-1792, 1792-1795).
  • Микола Васильович Шидловський – поручик (1786), титулярний радник. Зміївський повітовий маршалок шляхти (1804-1807, 1807-1810, 1810-1813).
    • Михайло Миколайович Шидловський – таємний радник. Валківський повітовий маршалок шляхти (з 1882 року).
    • Микола Миколайович Шидловський - гвардії капітан (1861).
  • Орест Васильович Шидловський –поручик (1786).
• Роман Михайлович Шидловський – корнет (1825). Одружений з Ольгою. Родина мала доньку Варвару та синів Миколу та Олександра.
  • Варвара Романівна - донька Романа Михайловича та Ольги Шидловських.
  • Микола Романович Шидловський (1849)- син Романа Михайловича та Ольги Шидловських. Надвірний радник. Мав сина Олександра.
    • Олександр Миколайович Шидловський (1897) - син Миколи Романовича.
  • Олександр Романович Шидловський (1852) - син Романа Михайловича та Ольги Шидловських.
  • Софія Романівна Піллар-фон-Пільхау (Щербиніна) - донька Романа Михайловича та Ольги Шидловських (коло 1824 року). Першим шлюбом заміжня за Дмитром Петровичем Щербиніним. В другому шлюбі Піллар-фон-Пільхау (1871 рік). Від Щербиніна мала доньку Софію.
• Євдоким Шидловський
  • Іван Євдокимович Шидловський (рік смерті коло 1849) – колезький радник. Був одружений з Марією.
    • В’ячеслав Іванович Шидловський (1864) – син Івана Євдокимовича та Марії Шидловських. Колезький асесор.
  • Олексій Євдокимович Шидловський – колезький секретар (1828). Був одружений з Апраксією. Родина мала сина Федора.
    • Федір Олексійович Шидловський - син Олексія Євдокимовича та Апраксії Шидловських.
• Михайло Романович Шидловський - генерал-лейтенант. Мав дітей Ольгу та Костянтина (1887).
  • Ольга Михайлівна – донька генерала Михайла Романовича.(1887)
  • Костянтин Михайлович Шидловський – син генерала Михайла Романовича.(1887)
• Микола Миколайович Шидловський – полковник. Одружений з Варварою Олександрівною. Мали дітей: Митрофана, Михайла, Сергія, Олександра та Олену.
  • Митрофан Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
  • Михайло Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
  • Сергій Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
  • Олександр Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
  • Олена Миколаївна – донька Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).

• Слобода Богуславське - при поділі спадку в 1799 році дісталась Роману Романовичу;
• Село Букине – належало родині Зарудних. Продано Василем Андрійовичем Зарудним Миколі Романовичу Шидловському;
• Слобода Дворічний Кут - належала спершу родині Шидловських. Потім перейшла до Ковалевських. Один з власників - Максим Максимович Ковалевський.
• Слобода Іванівка (Капустянівка)- була дана в придане Миколі Романовичу Шидловському за Марією Іванівною Капустянською;
• Слобода Олександрівка;
• Слобода Куньє- спершу належала Донець-Захаржевським. Згодом як придане потрапило до родини Шидловських. При поділі спадку в 1799 році дісталось Миколі Романовичу;
• Слобода Новий Мерчик- при поділі спадку в 1799 році дістався Григорію Романовичу;
• Селище Райське
• Слобода Старий Мерчик - одне зі старіших володінь Шидловських. Був родинним гніздом ще при Лаврентію Івановичу, який побудував собі в слободі палац. Старий палац був зруйновано при Григорію Романовичу, який збудував на його місті сучасний палац;

• 
  Наталя Олексіївна Лужина (при народженні Шидловська)

• Харківський полк
• Ізюмський полк
• Палацово-парковий комплекс «Старомерчанський»

• Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Х : Дельта, 1993. — 256 с. — (Пам’ятки історичної думки України) — ISBN 5-7707-4256-9.
• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
• Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
• Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
• Парамонов А.Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007— 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9
• Саяний М.І. Зміївщина слобожанщини перлина — Зміїв, 2009.