Коротких Сергій Аркадійович

Народився в Тольятті (Росія), але згодом переїхав із батьками в Білорусь. З 1992 до 1994 року служив у білоруському війську в розвідувальному батальйоні. Після служби в армії вступив до школи КДБ, де провчився два роки. За його словами, він був виключений зі школи КДБ 1996 року, за участь в опозиційній ході «Чорнобильський шлях» та сутичках із міліцією під час неї[1]. Водночас члени Білоруського народного фронту в коментарях ЗМІ висловлювали сумніви, чи справді Коротких брав участь у ході[2].

1999 року (за іншими даними — 1994) долучився до Білоруської регіональної організації Російської національної єдності (РНЄ), де став керівником служби безпеки[3]. В організацію його привів Валерій Ігнатович — його друг і далекий родич, засуджений 2002 року за вбивство п'яти людей і викрадення новинаря Дмитра Завадського. За словами Коротких, РНЄ тоді була субкультурою, що намагалася стати політичною організацією, а гроші на діяльність заробляла «кришуванням» ринків, перегоном автомобілів та охороною заходів та об'єктів навколоцерковних структур. 1999 року брав участь у бійці між активістами РНЄ та БНФ, серед яких був Андрій Санніков[1]. Коротких називав бійку «звичайною субкультурною розбіркою», натомість постраждалі стверджували, що напад організували білоруські спецслужби[2].

Переїхав до Росії,^[коли?] де був співзасновником та одним із лідерів Націонал-соціалістичного товариства[4][5] — однієї з найбагатших неонацистських організацій у Росії[2].

Ізраїльський режисер Владі Антоневич в інтерв'ю «Радіо Свобода» стверджує[6], що 2007 року Коротких здійснив вбивство жителя Дагестану Шаміля Адамонова та нерозпізнаного таджика; на місці злочину також були присутні Максим Марцинкевич та керівник Націонал-соціалістичного товариства Дмитро Румянцев. Знімання вбивства згодом було поширене в інтернеті під назвою «Страта даґа і таджика» (рос. «Казнь дага и таджика») і містила погрози нелегальним мігрантам неслов'янських національностей. Також Антоневич стверджує, що Коротких здійснив це вбивство за завданням російських спецслужб, які мали на меті примушення Румянцева до співпраці шляхом шантажування участю в тяжкому злочині[7]

2010 року Верховний Суд РФ заборонив діяльність НСТ, російські силовики почали затримувати членів організації, багато з них опинилися в тюрмі, але засновників, зокрема Сергія Коротких, силовики не чіпали[2]. В лютому 2013 року Коротких і Марцинкевич були затримані за бійку з білоруськими антифашистами, під час якої Коротких завдав ножових поранень противнику. Через десять днів їх відпустили, справу закрили^[чому?][8][9][2].

Навесні 2014 року переїхав в Україну, воював у складі батальйону «Азов».[10] У 2015—2017 роках керував відділом охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України[11].

З 2017 займається політикою як член наближеної до Авакова партії «Національний корпус» очолюваною кервівником полку «Азов» Андрієм Білецьким.

За даними британських журналістів з видання Bellingcat та українських журналістів з різних видань Коротких, імовірно, є агентом російських/білоруських спецслужб.[10][17][18] За даними українського журналіста Дмитра Чекалкіна Коротких у 1990-ті починав свою кар'єру в російських спецслужбах діяльністю в білоруському КДБ,[19] а згодом після переїзду в Росію у 2000-из і у в російському ФСБ.[20]

Сам Коротких численні звинувачення у шпигунстві на користь російських спецслужб рішуче відкидає.[11]

З 1990-их по 2010-ті був учасником різноманітних російських націоналістично-неонацистських організацій Білорусі та Росії.[21]

Згідно з розслідуваннями українського громадського активіста Валерія Маркуса Коротких є протеже міністра МВС України Арсена Авакова, який забезпечує Коротких імунітет від розслідування злочинів Коротких силовими органами МВС України.[17]

На думку дружини вбитого, Лариси Бабич, та колишнього заступника комбата та ідеолога «Азова», який сьогодні вимушений переховуватися від помсти колишніх побратимів за кордоном, Олега Однороженка, у 2015 році Коротких був співвиконавцем вбивства українського військовика з полку «Азов» Ярослава Бабича.[2][14][16]

У 2020 році журналісти Даріус Богуцький та Едуард Чекін опублікували розслідування, в якому вони стверджували, без наведення жодних доказів, що саме Коротких убив Павла Шеремета через події 16-річної давнини в Білорусі.[22]

Згідно з офіційним вебсайтом партії «Національний корпус» впродовж 2019—2020 років Коротких неодноразово давав інтерв'ю різноманітним проросійським виданням на кшталт strana.ua та був постійним гостем ефірів телепередач проросійських телеканалів NewsOne/ZIK/112.[23] У одному з таких інтерв'ю, у січні 2020 року, даному проросійському виданню strana.ua Коротких заявив, що «проти [нього] почали працювати структури Сороса, коли [він] заявив про „зовнішнє управління“ країною».[24] Місяцем раніше у грудні 2019 року Коротких у в ефірі телепередачі «Український формат» проросійського телеканалу NewsOne стверджував що «„лобіюванням земельного закону займається невелика група осіб — представників міжнародного спекулянта Сороса, щодо якого у США була підтримана петиція про те, щоб оголосити його терористом та конфіскувати майно, а на батьківщині, Угорщині, він нев'їзний“».[25]