Косарики болотні

Косарики болотяні[2 1], Коса́рики боло́тні[2 2] (Gladiolus palustris)[2 3] — рідкісна багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Зникаючий», також має охоронний статус в багатьох європейських країнах та Євросоюзі загалом. Декоративна культура.

Косарики болотні
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Півникові (Iridaceae)
Рід: Косарики (Gladiolus)
Вид:
Косарики болотні (G. palustris)
Біноміальна назва
Gladiolus palustris
Gaudin, 1828

Опис

Трав'яниста рослина 30–60 (рідко до 90) см заввишки. Бульбоцибулина куляста, у верхній частині обгорнута сіткою густих волокон. Стебло прямовисне, тонке, голе, нерозгалужене. Листків 2–3 штуки, вони лінійні, тонко загострені, 8–15 мм завширшки, коротші за стебла. Суцвіття — однобічний негустий колос, що складається з 2–5 квіток. Пелюстки пурпурово-фіолетові, нижні мають білу смугу з темною облямівкою. Оцвітина формує вигнуту воронку. Квітки, що розташовані на кінці суцвіття, розкриваються не повністю і насіння не дають. Плід — обернено-яйцеподібна, довгаста, зверху округла коробочка.

Число хромосом 2n = 60[2 4].

Екологія

Вигляд суцвіття збоку
Вигляд квіток спереду

Рослина світло- і вологолюбна, проте добре переносить тимчасову літню посуху. Трапляється на вологих луках, болотах, лісових галявинах, рідше — у соснових і ялинових лісах з вересом у трав'яному покрові. На півдні ареалу зростає в лучних степах, на пісках зі степовою рослинністю, у дубових лісах. Віддає перевагу помірно гумусованим, багатим на вапно ґрунтам. Максимальна висота, на якій поширені косарики болотні в Альпах, — 1200–1500 м над рівнем моря, в передгір'ях Карпат — 100–300 м.

Квітне у травні-липні. Плодить у серпні-вересні. Розмножується бульбоцибулинами і насінням. Квіти запилюються джмелями.

Поширення

Батьківщина косариків болотних — Центральна Європа, де вони поширені на сході Франції, на півдні та сході Німеччини, у Швейцарії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Австрії, балканських країнах, материковій частині Греції та на півночі Італії. Окремі популяції трапляються в Польщі і Болгарії[2 5]. Стан раніше описаних популяцій в Литві, Білорусі[1 1], Росії невідомий, ймовірно, в цих країнах вид зник[2 6].

В Україні зростають в таких регіонах як Закарпаття, Передкарпаття і Полісся.[1 2] Через ці місцевості проходить східна межа ареалу.

Значення і статус виду

Німецька поштова марка з зображенням косариків болотних

По всьому ареалу спостерігається скорочення чисельності через збирання квітів, сінокоси, меліоративні роботи, що призводять до осушення боліт і заплавних луків. В минулому знищенню рослин сприяло збирання бульбоцибулин, які вважалися талісманом[2 7]. Внаслідок цього косарики болотні стали рідкісними у багатьох країнах, зокрема вони занесені до Червоних книг Литви, Німеччини, Росії, Австрії[2 8], Швейцарії[2 9], Червоних списків Польщі[2 10][2 11] і Міжнародного союзу охорони природи.[2 7] Крім того, рослина занесена до додатка Оселищної директиви[2 12] — документу Євросоюзу, спрямованого на захист особливо уразливих видів та їх природних осередків. У більшості країн стан популяцій характеризується як загрозливий, повільне зростання чисельності спостерігається в Німеччині, Угорщині і Польщі.[1 3]

В Україні усі описані популяції знаходяться поза межами природоохоронних територій. Цим зумовлене і скорочення чисельності, і погана дослідженість виду загалом. Для збереження цієї рослини потрібно виявити усі місця зростання і взяти їх під охорону, також дієві стандартні охоронні засоби: заборона на зміну середовища, збирання квітів, перенесення до приватних колекцій, регламентація меліоративних робіт, регулювання часу сінокосу.[1 4]

Косарики болотні цінуються за яскраві і витончені квіти, їх зрідка культивують аматори декоративного садівництва.

Синоніми

  • Gladiolus boucheanus Schltdl.
  • Gladiolus felicis Z.Mirek
  • Gladiolus imbricatus subsp. parviflorus K.Richt.
  • Gladiolus parviflorus Berdau
  • Gladiolus pratensis A.Dietr.
  • Gladiolus triphyllus Bertol.[2 3]

Примітки

  1. Популяція біля с. Дуровєси (Могильовської обл.) описана в XIX сторіччі.
  2. Осередок біля с. Дмитрівка (Новгород-Сіверський район Чернігівської обл.), виявлений в 1912 році, ймовірно, знищений.
  3. Відтворенням виду займається Польське Товариство Охорони Природи «Саламандра».
  4. Оскільки міграція поживних речовин до бульбоцибулини відбувається протягом 4-6 тижнів після плодоношення, важливо не скошувати до цього часу наземну частину рослини.

Джерела

  1. Gladiolus palustris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987. — С. 405.
  3. The Plant List.(англ.)
  4. Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora. 7 Auflage. Ulmer, Stuttgart 1994, S. 143.(нім.)
  5. G. Riegel: Merkblatt Artenschutz 7 — Sumpf-Gladiole Gladiolus palustris Gaudin, Bayerisches Landesamt für Umwelt, 2010, 4 Seiten.(нім.)
  6. Косарики болотні на сайті Інституту проблем екології та еволюції ім. О. М. Сєвєрцова РАН.(рос.)
  7. Gladiolus palustris на сайті МСОП.(англ.)
  8. Die Sumpfgladiole (Gladiolus palustris), Datenblatt beim Österreichischen Bundesministerium für Land- und Forstwirtschaft, Umwelt und Wasserwirtschaft, abgerufen am 7. Juni 2014.(нім.)
  9. C. Käsermann: Gladiolus palustris GAUDIN — Sumpf-Gladiole — Iridaceae. In: Merkblätter Artenschutz — Blütenpflanzen und Farne, BUWAL/SKEW/ZDSF/PRONATURA, Oktober 1999, S. 152–153.(нім.)
  10. Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
  11. J. Baryła, A. Czylok 2001. Mieczyk błotny. s. 431–432. W: Polska Czerwona Księga Roślin, Kraków 2001.(пол.)
  12. Додаток до Оселищної директиви.(нім.)

Література

  • Steingen, S. (1988): Die Sumpf-Siegwurz (Gladiolus palustris) am Moosanger bei Füssen. — Ber. Bayer. Bot. Ges. 59: 65-74.(нім.)

Посилання

Косарики болотні в Червоній книзі України. Переглянуто 11 вересня 2016.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.