Косинов Олександр Павлович

Народився Олександр Косинов 28 липня 1936 року в місті Ворошиловськ СРСР (нині Ставрополь, Російська Федерація) у родині військовослужбовця[1].

1957 року закінчив Харківський інститут радянської торгівлі. Згодом, 1964 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (нині Всеросійський державний інститут кінематографії імені Сергія Герасимова) у Москві. Навчався в майстерні відомого радянського кінооператора й кінорежисера — Р. Л. Кармена[2].

Після закінчення інститут працював у Київській студії хронікально-документальних фільмів.

Помер Олександр Павлович Косинов у Києві 23 лютого 2005 року.

Зрежисував фільми:

• 1964 — «Перший взвод»
• 1966 — «Влас Чубар», співавтор
• 1967 — «9,95»
• 1967 — «Мужність», приз і диплом зонального огляду, Київ
• 1968 — «50 років Радянській Україні»
• 1970 — «Україна, земля і люди»
• 1972 — «Радянська Україна», співавтор сценарію, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка,
• 1974 — «Поема про Донецький край», співавтор
• 1975 — «Від з'їзду до з'їзду. Радянська Україна»
• 1975 — «Генерал Ватутін»
• 1977 — «Розум, честь та совість епохи», Диплом і перший приз XI Всесоюзного кінофестивалю, Єреван, 1978
• 1978 — «Дорогою батьків»
• 1980 — «Донецький край»
• 1980 — «Незабутні зустрічі»
• 1981 — «Слово про п'ятирічку»
• 1981 — «Мир і творення», співавтор сценарію
• 1982 — «Улюблений Київ»
• 1982 — «Київ—1500»
• 1982 — «Дев'ять хвилин наодинці з Києвом»
• 1983 — «На Вкраїні милій»
• 1983 — «Донбас: немає землі прекраснішої, натхненнішої»
• 1984 — «Мамо, мамо, чому мені так жарко?…», премія у Тампере, Фінляндія і Лейпцізі, Німеччина
• 1984 — «Ханой. Вулиці Фасія»
• 1984 — «Зірка братерства», премія фестивалю в Хошиміні, В'єтнам
• 1985 — «Птахи летять наді мною», премія ЮНЕСКО
• 1986 — «Чорнобиль. Хліб на розломі»
• 1987 — «Кубинський монтаж»
• 1987 — «Зірка Сібеліуса»
• 1987 — «Кому дякувати — скажіть мені…»,
• 1989 — «В армію йду служити», срібна медаль ім. О. Довженка
• 1990 — «Переміна місць, мінливість щастя: Шолом Алейхем»
• 1992 — «Перший малюнок до „Кобзаря“»
• 1992 — «Останній день і ніч Шевченка»
• 1995 — «Степан Бандера. Дитинство», співавтор
• 1995 — «Зіновій Красівський… Я перестав бачити кольорові сни…», співавтор
• 1996 — «Земля полковника», співавтор.

• Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченко (1973) — за документальний фільм «Радянська Україна» (1972)
• Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976)
• Орден Дружби народів
• Срібна медаль імені О. Довженко (1989) — за фільм «В армію іду служить» (рос. В армию иду служить)
• нагороджений Почесною грамотою ВР України та Азербайджану

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.79;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987 — С.212;
• Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.:
• «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 321. — ISBN 5-88500-042-5.
• Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За редакцією А. В. Кудрицького. —
• К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 322. — ISBN 5-88500-071-9.
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999 — С.706;
• Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.228;
• Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.263.

• Шевченківський комітет
• Косинов О. П. на сайті Енциклопедії сучасної України
• Перелік документальних фільмів із фондів ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного
• Косинов Олександр Павлович (рос.)
• Кінематограф СРСР (рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Енци.ру (рос.)