Костел Іоанна Хрестителя (Дубровиця)

Костел Іоанна Хрестителя — найстаріша архітектурна пам'ятка міста Дубровиця Рівненської області, Україна[1]. Пам'ятка архітектури національного значення[2][3], охоронний № 1497[4].

Костел Іоанна Хрестителя
Костел Іоанна Хрестителя у Дубровиці
51°34′14″ пн. ш. 26°34′08″ сх. д.
Тип споруди парафія і церква
Розташування Україна, Дубровиця
Початок будівництва 1695
Кінець будівництва 1702
Стиль рококо
Належність Римо-католицька церква
Адреса вул. Воробинська, 1
Костел Іоанна Хрестителя (Дубровиця) (Україна)
 Костел Іоанна Хрестителя у Вікісховищі

Історія
Вхід до костелу

Перший храм споруджений з дерева у 1684 році для ордену піарів коштом Яна Кароля Дольського[5][6], який виділив для цього 33 тис. злотих[7][8]. У 1709 році його спалили шведи, які поверталися після Полтавської битви. У 1695—1742 роках за підтримки ректора польського Університету мистецтв Казимира Пнєвського відбудовано у стилі рококо вже мурований римо-католицький костел з вівтарем на схід — кляштор піарів[9]. Відкритий храм був ще в 1702 році[10]. У 1742 році костел консекрував єпископ Франциск Кобельський[5].

Крім фінансової підтримки, Ян Кароль Дольський передав Дубровицькому монастирю піарів велику частину своїх володінь. Так само вчинили графи Плятери, пани Вжосиловські та Ключевський. Марта Нарушевичева заповіла монастиреві 20 тис. злотих. Скарбник київський В. Прушеневський передав 50 тис. злотих. У 1736 році засновано Литовську провінцію піарів, до якої став належати монастир у Дубровиці[11].

Після Листопадового повстання 1830—1831 років почався період репресій з боку російської влади. Після зборів колегіуму піарів у 1832 році костел змінено на парафіяльний[9]. У тому ж 1832 році монастир і школа ордену піарів ліквідовані царською владою, храм перейшов до дієцезійного духовенства. Згідно зі звітом з книги записів парафіян за 1860 рік, у парафії Домбровицького римо-католицького костелу значилося 449 осіб (240 чоловіків і 209 жінок)[5][9].

За радянського періоду знищено вітраж храму[9], орган розібрали й вивезли у невідомому напрямку, а цінні ікони й церковне приладдя розікрали[12]. Сам костел був закритий у 1945 році і перефарбований з білого в червоний колір. На його базі створений промисловий склад[5][9][13].

У 1990—1991 роках храм відремонтували, був намір створити у ньому будинок культури[5]. У 1992 році парафія була знову зареєстрована, тоді ж їй було передано у використання і костел[9]. У листопаді 1992 року костел консекровано єпископом Маркіяном Трофим'яком[5]. Ще одну реставрацію було проведено у вересні-листопаді 1999 року за ініціативи Центру Польського Культурного Спадку за межами країни[6][9].

Дубровицький колегіум піарів

У XVII—XIX століттях при Дубровицькому монастирі піарів функціонував колегіум цього ордену, споруджений в 1695 році. Тривалий час школою опікувалися власники Дубровиці, графи Плятери. Серед вихованців Дубровицької школи піарів були польські поети Лукаш Голембіовський, Алоїз Фелінський, Ципріан Годебський та філософи Аніол Довгірд, Казимір Нарбут. При колегіумі діяв шкільний ботанічний сад. Основою колекції саду був список рослин із 119 видів, що зростали в оранжереї, та 53 видів, які зростали в теплицях Дубровицького монастиря. Після ліквідації школи в 1832 році оранжерея і теплиці залишилися без догляду, тому рослини передали до Київського палацового саду. Велику частку становили види, які походять з Капського флористичного царства, у чому й полягає унікальність цієї колекції. Багато видів цієї флори мають локальне поширення і є рідкісними[11].

Сучасне становище
Зовнішні медіафайли
Зображення
Сучасний інтер'єр храму
Відеофайли
«Так Було. Дубровицький костел» // Телеканал РТБ, 11 липня 2014

Костел Іоанна Хрестителя підпорядковується Луцькій дієцезії Римсько-католицької церкви[5][14]. Богослужіння в храмі проводяться щонеділі[5].

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8.10.2004 р. № 723-р про «План з підготовки та відзначення 1000-річчя заснування м. Дубровиці Рівненської області на 2005 рік» з державного бюджету планувалося виділити 1 000 000 грн. на реставрацію церкви Різдва Богородиці та костелу Іоанна Хрестителя[15][9].

Архітектура та внутрішнє оздоблення
Наполеон Орда. Костел Івана Хрестителя

Костел побудовано у стилі рококо. У минулому підлога храму була оздоблена керамічними кахлями, які були покладені за допомогою технології фіксації вапняним розчином, гашеним сирими яйцями. Найціннішим об'єктом інтер'єру є вінець та вітраж, який був виготовлений у Венеції на замовлення[9].

Є трьохнавною базилікою з двома вежами, що височіють над бічними розчленовуваннями нартексу. У плані вежі двоярусні, квадратні, завершені бароковими кулястими ребристими верхами. Чітку двоярусну схему має головний фасад, кожен ярус розчленований пілястрами. По центральній осі споруди розташований високий фронтон, який ефектно контрастує зі стриманими формами веж. Внутрішнім стовпам відповідають пілястри бічних фасадів. Середній і бічні нави перекриті хрестовими склепіннями. Інтер'єр відрізняється глибинним розкриттям внутрішнього простору, був пишно оброблений декоративною пластикою[16].

З декількох ікон, створених членом ордену піарів Лукашем Хублем у костелі, уцілів лише образ святого Іоанна Хрестителя на головному вівтарі. За інформацією професора Польського університету мистецтв Р. Бриковського, образ зображує хрещення Ісуса Христа в Йордані, і написаний технікою фрески з масляними фарбами. Розміри образу: 4,65 х 1,97 у прямокутнику, що розташований на висоті 5 м над вівтарем[9].

Галерея
  • Костел у 1929
  • Вулиця і костел
  • Костел
  • Інтер'єр
  • Інтер'єр

Див. також

Примітки
  1. Дубровицький костел. Так Було. Історична Волинь. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  2. Пам'ятки архітектури національного значення, Рівненська область.. Украина Инкогнита. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  3. Пам’ятки містобудування і архітектури Рівненської області. Рівненщина. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 9 березня 2015.
  4. Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Рада Міністрів УРСР; Постанова від 06.09.1979 № 442. Законодавство України. Архів оригіналу за 02.04.2018. Процитовано 14 березня 2015.
  5. Йоана Хрестителя, ДУБРОВИЦЯ, Дубровицький р-н, Рівненська обл. Портал «Костели і каплиці» Римсько-Католицької Церкви в Україні. 21.06.2011. Архів оригіналу за 10.02.2015. Процитовано 9 березня 2015.
  6. Дубровицький костел Іоанна Хрестителя відзначив своє 270-річчя. Сайт «Наш край». Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  7. В. І. Мельник, Л. І. Буюн. Колекція тропічних та субтропічних рослин Дубровицького монастиря піарів XIX ст.. — Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України.
  8. Stecki T.J. L boru i stepu. Obrazi i pamiętki. — Kraków, 1888. — С. 347. (пол.)
  9. Дубровицький костел — архітектурна пам'ятка Полісся. Неофіційний сайт міста Дубровиця. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  10. Інвестиційна пропозиція щодо розвитку сільського господарства у Дубровицькому районі Рівненської області. Дубровицька РДА. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  11. В. І. Мельник. Колекція тропічних та субтропічних рослин Дубровицького монастиря піарів XIX ст. / Л. І. Буюн // Інтродукція рослин. — 2013. — Вип. № 3. — С. 85-103.
  12. У Дубровицькому костелі - іноземні гості. ogo.ua. 04.07.2013. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 9 березня 2015.
  13. Дубровиця, парафія св. Йоана Хрестителя. Управління Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
  14. Костел Іоанна Хрестителя у Дубровицях на Рівненщині відзначив своє храмове свято. http://rovno.rv.ua/. 24.06.2014. Архів оригіналу за 10.08.2014. Процитовано 9 березня 2015.
  15. Про підготовку та відзначення 1000-річчя заснування м. Дубровиці Рівненської області. Законодавство України. Процитовано 9 березня 2015.
  16. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 308.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.