Костусєв Олексій Олексійович

Ко́стусєв Олексі́й Олексі́йович (нар. 29 червня 1954, Невельськ, Сахалінська область, РРФСР) — український політик. Був міським головою Одеси (з 2010 — по 2013 рр). Доктор економічних наук (2004), доцент (1987), член Партії регіонів (з 2005); з 21 червня 2001 року Голова Антимонопольного комітету України; офіційний представник України у Міжурядовій групі експертів з питань конкурентної політики та законодавства ЮНКТАД (з 2002); член Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом (з 2001); член україно-американського Комітету з питань економічного співробітництва (з 2002); україно-французької Комісії з питань економічного співробітництва (з 2002). Автор близько 150 наукових і навчально-метод. робіт, зокрема монографій: «Політика та політологія» (1998), «Конкурентна політика в Україні» (2004) тощо

Костусєв Олексій Олексійович
Народився 29 червня 1954(1954-06-29) (67 років)
Невельськ, Сахалінська область, Російська РФСР,  СРСР
Місце проживання Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Одеський національний економічний університет
Галузь Економіка
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і mayor of Odessad
Звання Доцент
Ступінь Доктор економічних наук
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Відомий завдяки: Колишній міський голова Одеси
Діти Гончаренко Олексій Олексійович
Нагороди

Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений економіст України
Висловлювання у Вікіцитатах
 Костусєв Олексій Олексійович у Вікісховищі

Костусєв одіозно відомий своїми українофобськими поглядами.[4][5]

Родина

Батько Олексій Олексійович (1928–1983) — капітан 1-го рангу, моряк-прикордонник; мати Віолла Олексіївна (1932) — лікар. Дружина Ірина Василівна (1965) — інженер; син Гончаренко Олексій Олексійович — депутат Верховної Ради України VIII й IX скликань; дочка Віола (нар. 1988) — студентка.

Освіта

У 1971–1975 роках навчався в Одеському інституті народного господарства, за фахом економіст. 2004 року захистив докторську дисертацію на тему Методологічні засади формування ефективного конкурентного середовища в економіці України (Одеський державний економічний університет).

Життєпис

Народний депутат України 5-го скликання 04.-10.2006 від Партії регіонів, № 29 в списку. На час виборів: Голова Антимонопольного комітету України. Член Комітету з питань бюджету (07.-10.2006), член фракції Партії регіонів (05.-10.2006). Склав депутатські повноваження 5 жовтня 2006[6].

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-12.2001 від СПУ-СелПУ, № 20 в списку. На час виборів: президент Благодійного фонду ім. Б.Дерев'янка (м. Одеса). Член фракції Соціалістичної партії і СелПУ («Лівий центр») (з 05.1998), потім (до 12.1999) — член фракції СПУ; член групи «Трудова Україна» (з 12.1999). Голова підкомітету енергетики та енергоощадження Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (07.1998-02.2000); голова Комітету з питань економічної політики, управління нар. госп., власності та інвестицій (02.2000-12.01). Склав депутатські повноваження 14 грудня 2001. 03.1994 — канд. у нар. деп. України, Жовтневий виборчий округ № 294, Одес. обл., висун. виборцями, 1-й тур — 33.33 %, 1 місце з 11 прет.; 2-й тур — 36.45 %, 2 місце з 2 прет.

08.1975-01.91 — м.н.п., аспір., асистент, ст. викладач, доцент, завідувач кафедри соціально-політ. теорії, Одеський інститут інженерів морського флоту. 1976-77 — служба в армії. 01.1991-01.93 — зав. відділу, заступник голови з економічних питань, Київський райвиконком м. Одеси. 01.1993-07.94 — голова, Одес. міський комітет приватизації. Деп. Одес. міськради нар. деп. (1990—1994). Голова Асоц. органів приватизації України (з 1993). Був засновником і лідером Громадянського форуму «Одеса». Був членом політвиконкому партії «Трудова Україна» (з 11.2000). Голова Політ. партії «Союз» (10.2004-11.05). У грудні 2005-го він покинув «Союз», вступив у Партію регіонів, був обраний у Президію політради ПР. На дострокових парламентських виборах 2007 року став депутатом Верховної Ради від Партії регіонів. Заступник голови (2002-04), голова Міждержавної ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД (2004-06). Президент Благодійного фонду ім. Б.Дерев'янка (м. Одеса) (1998). Член Нац. ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (з 12.2000); член Нац. ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (з 08.2000); голова Міждержавної ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД (з 2004); член Міжвідомчої комісії з питань інформ. політики та інформ. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України (з 2003)

Державний службовець 1-го рангу (вересень 2001)[7]. Заслужений економіст України (листопад 2002)[8]. Орден «За заслуги» ІІІ (січень 2001)[9], II ст. (травень 2004)[10]. Почесна грамота КМ України (червень 2004)[11]. Орден Св. Рівноапостольного великого князя Володимира III (04.2001), II ст. (06.2006).

За результатами підрахунку голосів виборців на місцевих виборах в Україні, що відбулися 31 жовтня 2010 року, міським головою Одеси став кандидат від Партії регіонів, глава Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв. Про це повідомив голова Одеської міської виборчої комісії Олександр Ахмеров під час засідання Одеського міськвиборчкому[12].

У 2010 році Костусєв задекларував дохід понад 1,7 мільйона гривень, з отриманих грошей один мільйон значився як «матеріальна допомога». Пізніше мер заявив, що вписав у графу «матеріальна допомога» — спадок від померлого друга[13]. Згодом 31 січня 2011 Костусєв ініціював зібрання сесії Одеської міської ради де вони прийняли рішення, що Степан Бандера та Роман Шухевич не герої України.[14]

31 жовтня 2013 року мер Одеси Олексій Костусєв написав заяву про складання повноважень одеського міського голови.[15]

Антиукраїнські погляди
Одеса 2013.
Проросійський плакат.

Не зважаючи на те що 8 червня 2011 року під-час інтерв'ю для радіостанції «Эхо Москвы» Костуєв заявив, що, на його думку, «будь-який громадянин України, принаймні молодий, повинен знати українську мову»[16] на практиці Костуєв став одним з найзапекліших борців проти української мови, та став одіозно відомий своїми українофобськими поглядами. Костусєв, окрім іншого, ініціювавши масове закриття україномовних шкіл в Одесі[16] та намагався визнати протиправною постанову Міністерства культури 2006 року про обов'язковий український дубляж в кінопрокаті. Бувши мером Одеси, він суттєво звузив використання української мови в Одесі.[17] А у 2011 році не зміг процитувати чи назвати назву хоча б одного твору Тараса Шевченка, після прохання це зробити від журналістів.[18]

У 2011 році інформаційна агенція УНІАН оприлюднила список топ-5 найодіозніших українофобів часів Незалежності згідно з думкою їх експертів, куди попав і Костусєв; Юрій Андрухович включив до цієї п'ятірки Костусєва за те що «космополітичне місто [Одесу] перетворює на російську глушину».[19] Згодом у 2011 році видання «Український тиждень» включило Костусєва у топ-10 найбільших українофобів світу.[4][5]

Участь у спробі скасувати український дубляж

Був одним з найзапекліших противників впровадження українського дубляжу в кінопрокат України. У 2010 році українські ЗМІ повідомляли що член ПР Олексій Костусєв разом з Вадимом Колесніченком, Дмитром Табачником, Володимиром Семиноженком та Іриною Бережною, лобіює інтереси російських дистриб'юторів, що прагнуть повернути російський дубляж в Україні, намагаючись скасувати обов'язковий український дубляж для українського кінопрокату.[20]

Джерела
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні // Український тиждень від 12 вересня, 2011
  5. «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. // Українсьий тиждень, № 36 (201) за 2-8 вересня 2011. 68 стор.: сс. 22-25
  6. Постанова Верховної Ради України від 5 жовтня 2006 року № 205-V «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Костусєва О.О.»
  7. Указ Президента України від 12 вересня 2001 року № 826/2001 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  8. Указ Президента України від 25 листопада 2002 року № 1063/2002 «Про присвоєння почесних звань працівникам Антимонопольного комітету України»
  9. Указ Президента України від 25 січня 2001 року № 49/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
  10. Указ Президента України від 13 травня 2004 року № 542/2004 «Про нагородження працівників Антимонопольного комітету України»
  11. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року № 807 «Про нагородження Костусєва О.О. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  12. Олексій Костусєв став новим мером Одеси[недоступне посилання з липня 2019] // повідомл. за 5 листопада 2010 року від Укрінформ
  13. Костусєв відмовився оприлюднити декларацію про доходи за 2011 рік
  14. Одеські депутати ухвалили рішення, що Бандера і Шухевич не герої // ukranews.com, 01 лютого 2011
  15. Костусєв раптово відмовився бути мером Одеси Українська правда
  16. http://www.pravda.com.ua/news/2011/06/8/6280533/ Костусєв похвалився ліквідацією українських шкіл в Одесі
  17. Мер Одеси заборонив українську мову // Gazeta.ua, 10 грудня 2010
  18. Мер Одеси на прохання процитувати Шевченка попросив «не смішити людей» // Gazeta.ua, 09 березня 2011
  19. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності // Уніан, 23.08.2011
  20. Хто лобіює інтереси російських дистриб'юторів в Україні — Уніан, 13.05.2010

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.