Гончаренко Олексій Олексійович

Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі, у сім'ї Марини Федорівни Гончаренко, яка працювала в Одеському порту, потім вчителем у школі № 62 і Приморському ліцеї, та Олексія Олексійовича Костусєва. У трирічному віці батьки хлопця розлучилися. Олексій вчився у декількох школах — спочатку у загальноосвітній школі № 62, потім № 35, а завершив шкільне навчання у гімназії № 2. У 1996 році, ставши дипломантом олімпіади з біології Гончаренко за співбесідою вступив до Одеського державного медичного університету на державну форму навчання за спеціальністю «педіатрія», який закінчив з відзнакою у 2002 році[4]. У 1999 році 19-річний хлопець пішов працювати на Одеську станцію швидкої медичної допомоги, де працював до 2001 року.

У 2001 році Гончаренко став керівником молодіжної організації Одеського обласного відділення Партії зелених України. 2002 року молодий політик з відзнакою закінчив університет. Того ж року, у 21-річному віці, він балотувався в Одеську міську раду в окрузі у «Селищі Таїрова», однак не пройшов. Після невтішних результатів виборів Олексій почав працювати помічником депутата. У той же час політик-початківець у 2005 році отримав другу освіту в Академії народного господарства при Уряді РФ, що діяла в Москві, за спеціальністю «фінанси та кредит»[4]. У 2005 році Олексій став головою Одеської міської організації партії «Союз». Того ж року політик став керівником громадської організації «Якість життя». Наприкінці 2005 року Одеська обласна та міська організації Партії «Союз» влилися до Партії Регіонів. У складі «Партії Регіонів» молодий політик був обраним до Одеської міської ради у 2006 році. За його словами, в «Партії регіонів» перебував тому, що в установчих документах партії було положення про «курс на євроінтеграцію»[5]

Одне з рішень[6], з яким Гончаренкові довелося працювати – це зміни до регламенту Одеської міської ради щодо мови роботи ради, її виконавчих органів та для офіційних заяв. Тоді почали використовувати не лише російську, а й українську.[7] У 2006 році Гончаренко став учасником «Програми Фонду Джона Сміта», в рамках якої проходив півтора місяця стажування Сполученому королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — в Парламенті Королівства, місцевому самоврядуванні міста Лутон та Національній асамблеї Уельсу. У 2007 році Олексій Олексійович був обраний головою «комісії з вдосконалення структури управління містом», яка проіснувала до грудня 2008 року. Під час роботи в міській раді Гончаренко неодноразово брав участь у міжнародних конференціях з питань муніципального менеджменту, планування розвитку міста, освіти тощо. Зокрема у містах: Берлін (2007 рік), Братислава (2006 рік), Будапешт (2007 рік), Лондон (2009 рік), Тбілісі (2008 рік), Рига (2009 рік), Прага (2008 рік), Приштина (2009 рік).[6]

Під час місцевих виборів восени 2010 року Гончаренко балотувався в Одеську обласну раду у складі «Партії регіонів», адже підтримував європейський вектор розвитку України, який декларувала ця політсила. У той же час балотувався за мажоритарним округом № 10 (Суворовський та Приморський райони Одеси), набравши 58000 голосів, що у п'ять разів більше, ніж у найближчого конкурента. У листопаді 2010 року політик був обраний на посаду заступника голови Одеської обласної ради й йому було присвоєно 4 ранг посадової особи місцевого самоврядування.[6]

У 2011 році у інтерв'ю Сергію Лещенку заявив[8]:

В Одесі 90% людей російськомовні, але тільки 30% учнів загальноосвітніх шкіл навчаються російською мовою. Потрібно ввести просту практику - дати можливість батькам самим визначати, якою мовою вони хочуть, щоб вчився дитина.

Після подій 2014 року, збройної агресії РФ на Донбасі проти України, анексії Криму та ворожих заяв Олексій Гончаренко заявив, що не вважає російську мову «власністю Путіна»[9] і виступає проти «захисту російськомовних» зі сторони РФ[10].

В 2012 році в ефірі телепрограми «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» критикував президента РФ Володимира Путіна, який повернувся на посаду після 4 років перебування в кріслі прем'єр-міністра. Він порівняв Путіна з Борисом Годуновим і заявив, що його президентство буде шкодити українсько-російським відносинам. За це був розкритикований одеськими проросійськими каналами та політиками[11].

Ми бачимо певний тиск (зі сторони Росії) і цей тиск наростає. І нас дуже непокоїть, якби з поверненням Володимира Путіна саме в крісло президента цей тиск не перетворився в пресинг.

Розпочав процес виходу з «Партії регіонів», коли президент Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з Європейським союзом[5]. Виступав проти «диктаторських законів» 16 січня[5]. У лютому 2014 року, під час кривавих подій на Євромайдані Олексій Гончаренко вийшов з «Партії регіонів» і звільнився з поста першого заступника голови Одеської обласної ради, коли Віктор Янукович ще залишався президентом[5]. Весною 2014 року публікував докази присутності російських військ на Донбасі[12]

16 березня 2014 року Олексій Гончаренко був на так званому «референдумі» в Криму. Він розгорнув український прапор[13] прямо перед зрадником, лідером «Русского единства» Сергієм Аксьоновим. Тоді на Гончаренка напали та силою намагалися вивести з «виборчої дільниці».

«Дивом потрапив на виборчу дільницю, де мав голосувати головний кримський сепаратист Аксьонов. І так сам дивом, мені вдалося звідти вибратись.

Цей же прапор ми потім підняли і встановили на вершину Ай-Петрі, щоб засвідчити ― Крим це Україна!

Зрозуміло, що так званий "референдум" — це спектакль, розіграний під дулами російських окупантів. Ніхто в цивілізованому світі його не визнає і ніколи не буде. А Крим ми обов'язково звільнимо».[14]

14 серпня 2014 року Олексія Гончаренка обрали головою Одеської обласної ради. Під час голосування депутатів ради за новообраного голову проголосувало 74 депутати, у той же час, за його найближчого конкурента, колишнього заступника голови обласної державної адміністрації Дмитра Волошенкова, проголосувало всього 23. Ще п'ять депутатів проголосували проти обох кандидатів. Згідно із заявою Гончаренка, він відмовився від усіх премій та надбавок до зарплати, а також пообіцяв, що усю зарплатню буде перераховувати українському війську в районі Антитерористичної операції.[15]

У березні 2014 року, беручи участь у роботі сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, разом з делегацією з Грузії, вніс пропозицію виключити Росію з Парламентської Асамблеї Ради Європи[16].

З 2015 року ― член постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ, різкий критик порушення прав людини Російською Федерацією[17].

З червня 2019 року виступає проти безумовного повернення російської делегації до роботи в ПАРЄ[18]. Став одним з ініціаторів оскарження повноважень російської делегації та призначення віцепрезидентом ПАРЄ Петра Толстого[19]. Вважає, що без ефективного санкційного механізму Рада Європи перетвориться у «клуб за інтересами»[20].

У квітні 2021 року Гончаренко позбавили права голосу в ПАРЄ на три місяці за скаргою голови російської делегації Петра Толстого. Причиною стало те, що Толстому не сподобалося відео, де Гончаренко його критикував. Також голова російської делегації був незадоволений виступом українського нардепа з критикою у бік Володимира Путіна на дебатах щодо опозиціонера Олексія Навального[21]. З лютого 2022 року Олексій Гончаренко обраний віце- прем'єром європейської та євро-атлантичної міграції голови ОБСЄ.

У листопаді 2014 року обраний народним депутатом VII скликання по багатомандатному загальнодержавному округу від партії «БПП»[22]. У 2018 році був одним з ініціаторів номінування Олега Сенцова на Нобелівську премію парламентом України[23]. У серпні 2019 року на позачергових парламентських виборах обраний народним депутатом IX скликання від 137 округу[24]. Член депутатської фракції «Європейська солідарність»[24].

З жовтня 2019 року, основний ініціатор і голова міжфракційного об'єднання «Кубань», завданням якого є розробка політики щодо повернення у культурне й соціальне поле українських етнічних територій та етнічних українців[25].

Олексій Гончаренко був незаконно затриманий поліцією 1 березня 2015 року в Москві, під час жалобної ходи в пам'ять про убитого російського опозиціонера Бориса Нємцова. В подальшому він був переданий Слідчому комітету РФ для проведення «процесуальних дій» у зв'язку із подіями в Одесі 2 травня 2014 року[26]. Що є порушенням російською владою дипломатичного імунітету делегата ПАРЄ та вимог міжнародного права[27][28]. У вечорі того ж дня був відпущений на поруки посольства України. 2 березня 2015 року МВС Росії запевнило, що не має претензій до затриманого українського депутата.[29]

Прихильник інтеграції України до ЄС та НАТО[30]. Виступає за створення безпекового об'єднання «Балто-Чорноморський союз»[31] та активну зовнішню культурну політику України[32]. Вважає, що Україні необхідно підтримувати максимально тісні взаємини з США і добиватися статусу «головного союзника поза НАТО»[31].

Підтримує європейську модель ринку землі в Україні та обмеження зняття мораторію на продаж землі[33].

За зверненням нардепа Ігоря Мосійчука, Генеральною прокуратурою України 1 червня 2016 року було відкрито кримінальне провадження проти Олексія Гончаренка за статтею 110 кримінального кодексу України — «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»[34], а також за статтею 161 — «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, належності і їх ставлення до релігії»[35]. За заявою Мосійчука, Гончаренко просував ідею «російського світу» в Одесі та зустрічався з кураторами з ФСБ та вів підривну антиукраїнську діяльність в цілому[36][37]. Гончаренко категорично відкинув звинувачення і назвав їх «нісенітницею»[38].

Деякі особи голослівно звинувували Олексія Гончаренка в нібито підкупі виборців, зокрема, як самовисуванця, у зв'язку з тим, що Олексій Гончаренко організував дитяче свято у селі Ставки Подільського району Одеської області. Були аніматори, атракціони та повітряні кульки. Також було організовано підвіз учасників маршутними таксі, дітям дарували настільні ігри[39].Самовисуванець Олексій Гончаренко організував для переможців його конкурсу поїздку до Києва та екскурсію Верховної Радою України.

8 лютого 2017 року Олексій Гончаренко розписав фарбою фрагмент Берлінського муру, розташований на території посольства Німеччини в Україні на знак протесту проти заяви посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля про те, що відсутність російських військ не є умовою проведення виборів на Донбасі[40]. Посольство Федеративної Республіки Німеччина назвало дії Гончаренка «пошкодженням і понівеченням» та «порушенням Віденської конвенції про дипломатичні відносини»[41]. Натомість, німецька преса засудила висловлювання німецького посла і відзначила «жорстку реакцію українців і політиків», посилаючись на вчинок Олексія Гончаренка[42].

3 липня 2020 року Гончаренко напередодні президентських виборів у Білорусі Гончаренко ініціював створення міжфракційного об'єднання «За демократичну Білорусь»[43].