Костюченко Олекса Павлович

Народився 17(29) лютого 1892[1] року у передмісті Харкова - на Іванівці[2][3], у сім'ї міщанина родом з Кременчука, Полтавської губернії - Павла Ісайовича Костюченка та Пелагеї Тимофіївни Костюченко[1], у сім'ї де плекались українські традиції[3].

У 1909 році закінчує 1-шу Харківську реальну школу та вступає на механічний відділ Харківського технологічного інституту. Весною 1911 року через хворобу звільнився. Восени того ж року вступив на хімічний відділ Харківського технологічного інституту[3].

У травні 1914 року призваний до війська. 30 липня 1914 року вступив до Чугуївської військової школи. Закінчив її за 1-м розрядом 01.12.1914-го року. У ранзі прапорщика призначений до 211-го пішого запасного батальйону, де служив до 21-го грудня 1916-го року на посадах начальника навчальної команди і командира сотні. В "Описі життя" зазначав: "21-го грудня 1916-го року відбув на фронт і перебував спочатку в 149 п. Чорноморському полку, а потім в 731 п. Комаровському полку і з перших чисел травня 1917 в штабі 183 пішої дивізії, в полках я був сотенним і баталіонним командіром, а в Штабі дивізії завідуючим противоґазовою боротьбою в дивізії і дивізійним метеорольоґом ( в перших числах липня 1917 року скінчив противоґазові та метеорольоґічні курси при Штабі Північного Фронту )..."[3].

24 листопада 1917 р., взявши відпустку, виїхав до України з метою вступити до української військової частини. На момент прибуття, Харків був вже окупований більшовиками, а виїхати до Київа не пощастило. Костюченко залишився в Харкові.

Коли при Гетьмані почалося формування українських частин, з 31.08.1918 року свідомо вступив до 42-го пішого Валківського полку, розташованого в Харкові.

15.11.1918 року перейшов на службу до Коша Військ Козацьких Харківщини, а 17.11.1918 в складі цього Кошу брав участь в Антигетьмановському повстанні.

В Коші короткий час був ад'ютантом Харьк. Слобід. Коз. полку, а потім Начальником Штабу Кошу аж до 26.05.1919 року, коли захворів і відбув до шпиталю в м.Тернопіль. В вересні остаточно видужав і служив у тилових частинах Укр. Армії. 26.12.1919 року відбув з Кам'янця на формування укр. армії в Домб'є, а потім у Ланцут, де фактично був інтернований до 8 лютого 1920 року.

08.02.1920 року розпочалось формування 6 Стрілецької дивізії, куди Костюченко вступив та був призначений старшим ад'ютантом штабу. В складі цієї дивізії брав участь в усіх походах до моменту нового інтернування - 26.11.1920, після чого прибув з дивізією до табору Олександрів. За час перебування в таборі 27.06.1922 року, скінчив Курси Штабових старшин[3].

У липні 1940 року, під час російської окупації Галичини, арештований у с. Залукві[6] та вивезений до Харкова[2][3].

Існує дві версії загибелі Костюченка:

• В Харкові його засудили до розстрілу і розстріляли[3].
• Під час наступу Гітлерівської Німеччини на Москву, більшовики відступаючи збомбардувади і спалили Харківську в'язницю, в якій перебував і трагічно загинув Олекса Костюченко[2].