Котовка (Магдалинівський район)

Село Котовка знаходиться на півночі області на межі з Полтавською областю, на правому березі каналу Дніпро — Донбас біля витоків річки Заплавка. Вище за течією каналу на відстані 2,5 км розташоване село Минівка, на протилежному березі — село Степанівка. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці та заболочені озера. Через село проходять автомобільні дороги Т 0410 і (Т 0412).

Археологічні знахідки свідчать, що територія на місці сучасної Котовки була заселена у стародавні часи. Тут виявлено стоянку часів неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.), розкопано кургани з похованнями епохи бронзи. Вздовж озера Лиман, що неподалік села, було знайдено залишки поселень ранніх слов'ян II—V і VII—IX століть[1]. А 1970 року на лівому березі Орелі біля села Котовка експедиція Дмитра Телегіна знайшла залишки пеньківського поселення у вигляді скупчень ліпної товстостінної кераміки[2].

Виникнення сучасного поселення пов'язане із запорізьким козаком Василем Котом, який першим поселився на горбовині між озерами Плавами і Лебединкою[3]. Згодом сюди перебралися сімейні козаки із Запоріжжя та переселенці з Полтавщини[4].

Поселення під назвою Котовка вперше з'являється на карті Запорожжя 1770 року. 1775 року згадується як містечко у складі Орільської паланки Запорозької Січі[5]. 1774 року тут налічувалось 74 двори.

Більшу частину населення Котовки становили селяни-втікачі з Полтавщини і Слобожанщини. 1771 року Гадяцька полкова канцелярія вела листування з Кошем з приводу втечі до слободи Котовки Орільської паланки казака Волощенка, який прибув сюди на 3-х возах з хлібом, майном, разом з двома робітниками.

1772 року містечко Котовка згадувалось у зв'язку з переселенням туди значної групи селян Гадяцького полку, які повстали проти поміщика Милорадовича і втекли на запорозькі землі[6].

У 1766-1775 роках входило до складу Протовчанської паланки.

Поміщицький маєток Алєксєєвих

Після ліквідації Січі Котовка перейшла у власність гвардійського полковника Л. Алексєєва. У документах 1785 року згадується як слобода Олексопільського повіту Катеринославського намісництва[7], а з 1797 року — Новомосковського повіту. 1791 року в Котовці у 135 дворах проживало 1 796 жителів. Власник Котовки — дійсний статський радник Д. Алєксєєв — був одним з найбагташих поміщиків Катеринославської губернії, володів понад 12 тисячами десятин землі та 2 тисячами кріпаків. Поміщицьке господарство займалось вирощуванням зернових, розведенням овець. За даними 1848 року при економії маєтку діяли винокурний, пивоварний та два цегельних заводи[8].

Через Котовку пролягали чумацькі шляхи з Полтави та Харкова на Катеринослав і Новомосковськ. Це сприяло розвитку торгівлі у селі. Щотижня по п'ятницях і неділях тут відбувались базари, 4 рази на рік проходили ярмарки. На початку 19 століття італієць Конфароні заснував на березі Орілі торговельну контору. Він скуповував пшеницю і льон та відправляв на Бердянськ.

1885 року Котовка мала статус містечка та була центром Котовської волості Новомосковського повіту[9]. Тут проживало 2 436 осіб, об'єднаних у 4 громади. Наслідки селянської реформи 1861 року призвели до розшарування населення за майновим становищем. Багато бідняків із села виїжджали на роботу на заводи і фабрики Катеринослава, на рудники Кривого Рога, будівництво Херсонської залізниці.

На початку XX століття населення Котовки становило 3 453 жителі[10], а станом на 1908 рік — 4 284[10]. В селі працювали 2 церковнопарафіяльні і одна земська школа (відкрита 1874 року). 1903 року була побудована лікарня на 20 місць, яку обслуговували 2 лікарів та 5 фельдшерів.

Котовка також була відома завдяки орнаментальному розпису хат (ззовні і всередині) і господарських споруд, для чого використовувались місцеві глини[11].

Під час Першої світової війни і громадянської війни 1917—1919 років Котоку неодноразово захоплювали війська різних армій: німецько-австрійські, УНР, більшовицькі, білогвардійські. У грудні 1919 року остаточно встановлено радянську владу.

Село стало центром району спочатку у складі Красноградської округи, з 1925 року — Катеринославської округи, а з 1935 року у складі Дніпропетровської області.

В ході колективізації у Котовці було створено колгоспи, на 1930 рік їх було 6. У 1935 році відкрито стаціонарну лікарню.

У часи Другої світової війни з 5 жовтня 1941 року по 21 вересня 1943 року село було окуповане нацистськими військами і з 1 вересня 1942 року належало до Петриківського ґебіту.

Після закінчення війни почалась відбудова господарства села. 1944 року було поновлено роботу цегельного заводу. Колгоспи села було об'єднано у два — ім. Котовського та ім. Ворошилова. 1958 року Котовка увійшла до складу Магдалинівського району.

Крім колгоспів у Котовці діяли маслозавод (до 1975 року), хлібозавод (до 1999 року), підприємство Ліктресту УРСР із заготівлі лікарських рослин.

1989 року за переписом тут проживало приблизно 2900 осіб.

• Цегельний завод;
• пожежна частина;
• підприємство «Бойня»;
• Маслозавод;
• відділення «Лекрас пром трест»;
• хлібопекарня;
• агрофірма «Котовка» — структурний підрозділ корпорації «Агро Овен», декілька дрібних господарств.

• Котовська середня загальноосвітня школа ім. братів-партизанів Гейків;
• Котовська загальноосвітня середня спеціальна допоміжна школа-інтернат;
• Дитячий дошкільний заклад «Веселка»;
• Котовська дільнична лікарня зі стаціонарним пологовим відділеням;
• Будинок культури;
• Сільська бібліотека;
• філія Магдалинівської музичної школи;
• станція юних натуралістів.

• Голенко Майя Федорівна — бандуристка, заслужена артистка УРСР.
• Іванов Сергій Володимирович — член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії економічних наук України.
• Кібець Іван Михайлович — вчитель, літератор, краєзнавець, народний умілець.
• Кібець Юрій Іванович — український поет.
• Малюга Григорій Васильович (1914—2000) — радянський військовий і український громадський діяч.
• Савченко Роман Миколайович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.
• Свічаревська Ганна Олексіївна (1888—1967) — українська громадська діячка.

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 376—386

• Кібець І.М., Ковальова І.Ф., Кучерявенко О.І. Кото́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.376-386

• Сайт Магдалинівської РДА
• Стаття з історії Котовки у газеті «Експедиція XXI»(рос.)
• Котовка. Історія села