Орільська паланка
Орільська паланка (1766—1775) — адміністративно-територіальна одиниця Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734–1775). Центр паланки — Козирщина.
| Орільська паланка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Паланкове місто | Козирщина | ||
| Країна | .svg.png.webp){kind=small} Військо Запорозьке Низове | ||
| Офіційна мова | українська | ||
| Населення | |||
| - повне | |||
| Площа | |||
| - повна | |||
| Дата заснування | 1766 | ||
Географія
До складу паланки входили землі які розташовувалася між річками Оріллю й Самарою, у східній частині майбутніх Новомосковського й західній Павлоградського повітів.
До паланки належали села: Чаплинська Кам'янка, Гупалівка, Прядівка, Калантаївка, Пушкарівка й Бабайківка, передана сюди 1770 року з Протовчанської паланки.
Історія
Через швидке збільшення кількості населення Самарської паланки у 1766 році з неї була виділена Орільська паланка.
У 1775 році, після ліквідації Запорозької Січі, Орільську паланку скасували.
Населення
Паланка була густо заселеною, на її території розташовувалося понад 1 тис. зимівників[1].
Населені пункти
- слобода, пізніше містечко Котовка (центр паланки)
- Гупалівка
- Дмухайлівка
- Перещепине
- Ковпаківка
- Калантаївка
- Бузівка
- Личкове
- Козирщина
- Мажарове
- Зачепилівка
- Миколаївка
- Петрівка
- Єфремівка
- Берека
- Михайлівка
- Роздолля
- Мала Тернівка
- Олександрівка
- Предтечеве
- Добровілля
- Барвінкове
- Криштопівка
- урочеще Хороше
- Вербки
- Плисове
Особистості
- Опанас Федорович Ковпак - полковник
- Степан Козир - шляхтич, запорізький козак, засновник Козирщини
- Петро Йович (Іовлевич) Лизандер - полковник, власник Козирщини
Джерела та література
- Д. С. Вирський. Орільська паланка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 633. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Примітки
- Володимир Мільчев. Конфігурація та устрій вольностей Війська запорозького низового за часів Нової Січі. Запоріжжя: Просвіта, 2005. Вип. XIX. 428 с.