Котробай Василь Онуфрійович


Василь Онуфрійович Котробай (13 червня 1919 2 січня 1995) — радянський військовик, в роки Другої світової війни командир гармати 49-го гвардійського артилерійського полку 23-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-ї ударної армії, гвардії старшина. Повний кавалер ордена Слави.

Василь Онуфрійович Котробай
Народження 13 червня 1919(1919-06-13)
Гольма Друга, Балтський повіт, Подільська губернія, Українська Народна Республіка
Смерть 2 січня 1995(1995-01-02) (75 років)
Вінниця, Вінницька область, Україна
Національність українець
Країна  СРСР Україна
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 1939—1945
Партія КПРС
Звання гвардії старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився в селі Гольма Друга, нині Гольма Балтської міської громади Одеської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів школи і педагогічне училище у 1938 році. Працював вчителем початкових класів.

До лав РСЧА призваний Григоріопольським РВК АМСРР у 1939 році. Учасник німецько-радянської війни, у діючій армії з 13 серпня 1941 року. Воював на Північному, Карельському, 3-му Прибалтійському та 1-му Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

7 вересня 1944 року у боях поблизу села Боярська гвардії сержант В. О. Котробай вивіз свою гармату на відкриту вогневу позицію і прямим наведенням в упор обстріляв село, в якому засів ворог. При цьому знищив 2 гармати, 2 кулемети і 1 міномет супротивника, чим сприяв просуванню піхоти вперед.

2 лютого 1945 року при відбитті контратаки супротивника південно-східніше міста Ратценбург (Німеччина) обслуга гармати під командуванням гвардії сержанта В. О. Котробая знищила до 20 ворожих солдатів, змусивши решту відступити. Того ж дня прямим наведенням знищив спостережний пункт супротивника.

На підступах до Берліна вивів свою гармату на пряме наведення і підтримав наступ стрілецьких підрозділів. У вуличних боях за Берлін обслуга його гармати вела вогонь по вогнищах спротиву ворога, завдавши йому відчутної шкоди.

Демобілізований у 1945 році. Мешкав у Вінниці, працював в органах МВС УРСР, майор внутрішньої служби. Похований на Центральному кладовищі вінниці.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (13.03.1945) та 3-го (02.10.1944) ступенів, медалями, у тому числі «За відвагу» (29.10.1943).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.