Коховський Всеволод Порфирійович
Всеволод Порфирійович Коховський (* 2 (14) березня 1835, с. Стародубівка Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії, Російська імперія (нині — с. Слов'янського району Донецької області) — † 2 (14) червня 1891, Санкт-Петербург, Російська імперія)[1] — педагог, письменник, генерал-лейтенант, засновник і перший директор «Педагогічного музею» в Петербурзі, збирав та зберігав малярську спадщину Тараса Шевченка
Всеволод Порфирійович Коховський | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Всеволод Порфирійович Коховський (1880-ті роки) | ||||||||
Народився |
2 (14) березня 1835 село Стародубівка Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії, Російська імперія | |||||||
Помер |
2 (14) червня 1891 (56 років) Петербург, Російська імперія | |||||||
Громадянство | Російська імперія | |||||||
Національність | українець | |||||||
Місце проживання | м. Петербург | |||||||
Діяльність | письменник, публіцист, педагог | |||||||
Відомий завдяки | як засновник і перший директор Педагогічного музею в Петербурзі, збирач мистецьких творів Тараса Шевченка | |||||||
Alma mater | Миколаївська академія Генштабу (Санкт-Петербург). | |||||||
Військове звання | Генерал-лейтенант | |||||||
Нагороди |
| |||||||
Біографія
Навчався у приватному пансіоні м. Бахмут, в 1853 році закінчив військово-навчальний заклад — Дворянський полк[2], став офіцером.
Учасник Кримської війни 1853–1856 років, зазнав контузії, за бойові заслуги відзначений орденом.
Восени 1854 переведений з діючої армії до Фінляндського лейб-гвардії полку.
У 1860 році вступив до Миколаївської академії Генштабу в Санкт-Петербурзі.
У 1862 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, здобув вищу фахову освіту за першим розрядом[3], одержав направлення на службу до Павловського кадетського корпусу (яке в 1863 році перейменовано у Павловське військове училище) — Коховський призначений командиром 1-ї роти Павловського військового училища.
Коховський В. П. виголосив промову на петербурзькій панахиді з приводу першої роковини смерті Тараса Шевченка (1862).
У 1864 році Коховський прикомандирований до Головного управління військово-навчальних закладів військового міністерства, з наступного року очолив там навчальний відділ, Педагогічний музей та Педагогічну бібліотеку.
У 1870 році очолив постійну комісію, яка займалася облаштуванням Петербурзького педагогічного музею військово-навчальних закладів («Соляной городок»).
Уклав і під егідою Всеросійської мануфактурної виставки (Петербург, 1870) поширив «Каталог учебных и воспитательных пособий педагогического отдела Военного Министерства».
Ставши першим директором (1889–1891) Педагогічного музею, ініціював загальнодоступну педагогічну секцію та публічні читання з методики викладів освітніх предметів, а також музичну студію для бажаючих удосконалювати спів чи гру на оркестрових інструментах. В організованій Коховським Педагогічній бібліотеці були й видання українською мовою.
Від 1874 року — генерал-майор.
У 1875 році на Міжнародній географічній виставці в Парижі (Франція) демонстрував матеріали свого музею, отримавши найвищу нагороду цього заходу.
Пізніше запровадив зразковий клас на міжнародній гігієнічній виставці в Брюсселі (Бельгія), брав участь в інших подібних акціях за кордоном.
В 1889 році удостоєний чину генерал-лейтенанта, був обраний членом Ради імператорського Людинолюбного товариства, залишившись на посаді директора Педагогічного музею зі спеціальними правами, прирівняними до привілеїв начальника військового корпусу.
У 1890 році влаштував у Санкт-Петербурзі 1-шу Всеросійську виставку дитячих іграшок, ігор і занять.
Популяризував творчість Тараса Шевченка, збирав і зберігав його малярську спадщину — нині художні реліквії з колекції В. П. Коховського зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка (Київ).
Помер Всеволод Порфирійович Коховський 1-го червня 1891 року у м. Санкт-Петербург.
Літературна діяльність
Коховський В. П. друкував свої праці як під власним прізвищем, так і під псевдонімами: В. К., Вс. П., Данило Медовик, Погонець та Володько Нечуй.
Дебютував як автор на сторінках журналу «Основи» кореспонденцією «Лист до основ'ян» (1862), фольклорними записами «З народних уст», зібраними в Харківській губернії, а також нарисом «Усна мова з науки про дощ».
Під псевдонімом «Данило Медовник, що прозивають Погонцем», у журналі «Правда» вмістив оповідання «Пан Комарчук» (1870) (анонімно надруковане у Швейцарії окремою книгою «Пан народолюбець»).
У Галичині твори Коховського друкувались в шкільних читанках (Львів, 1876–1889), за якими діти навчалися української мови.
І. Франко вважав, що українське слово В. Коховського «має тривку літературну вартість».
Виступав (1873–1889) з педагогічними працями на шпальтах часопису «Педагогический сборник»[4], у відомчих виданнях.
Спогади «Дело 22-го мая 1854-го года под Силистрией» обнародував у місячнику «Русская старина» (1891, № 3).
Коховський автор педагогічних праць про трудове виховання, початкову освіту тощо. Він був організатором перших народних читалень у 70 — 80-х pp. 19 ст..
Коховському В. П. належать також праці:
Нагороди
- Орден Св. Анни 4-го ст. (1854).
Примітки
- За іншими даними: народився — 4 (16) квітня 1835, а помер — 1(13) червня 1891.
- З 1993 року — Санкт-Петербурзький кадетський ракетно-артилерійський корпус.
- В списку випускників за [[1862]] рік значиться як Каховський Всеволод Порфирійович. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014.
- Виходив з 1863 року замість журналу «Журнал для чтения воспитанникам военно-учебных заведений».
Джерела та література
- П. Г. Усенко. Коховський Всеволод Порфирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 244. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- : П. Г. Усенко. КОХОВСЬКИЙ Всеволод Порфирович
- Довідник з української літератури
- Русько-українська бібліотека Олесницького
- Ізборнік