Кражяй

Містечко розташоване на Жемайтській височині. По ньому протікає річка Кражанте, правий приплив Дубіси. Кражяй з'єднує шосе з такими прилеглими містечками як Немакщяй, Кальтіненай, Каркленай, Ужвентіс. На північній околиці містечка знаходиться ботанічний заповідник.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії

Будівля бурси

Поштове відділення, амбулаторія, гімназія (у 1944—2006 роках середня школа), центр культури імені Сарбевія (Сарбєвського), бібліотека (1937), краєзнавчий музей (1988). Є три площі.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в стилі пізнього бароко (почато зведення за проектом архітектора Томаша Жебровського в 1757 р.; завершено спорудження ремісником Трецер) входить до ансамблю сакральних будов, що включає огорожу з воротами (середина XVIII століття) і кам'яну каплицю Святого Роха). У храмі є цінний бароковий вівтар зі скульптурами (друга половина XVIII століття), а також оклад образу Вознесіння Діви Марії, орнаментований хрест, дерев'яні лави (з XIX століття), у каплиці — образ Святого Георгія (друга половина XVIII століття) та дерев'яна статуя Святого Іоанна Непомука (XIX століття).

Збереглася ренесансна двоповерхова будівля бурси (гуртожитку) єзуїтського колегіуму, побудована, як передбачається, в 1693 році. У колегіумі (потім став гімназією) викладали Матей Казимир Сарбевський, Альберт Віюк-Коялович, Мотеюс Валанчюс, Адам Крупський[1]; навчалися Діонізас Пошка, Симонас Станявічюс, Людвік Адам Юцевич.

Станам на 1790 р. у Кражяй було 160 дворів[2].

У 1841 р. налічувалося 502 жителя, у 1897 р. — 1761, у 1923 р. — 1603, у 1959 р. — 972, у 1970 р. — 927, у 1979 р. — 959.

За переписом населення 1989 р. — 784, у 2011 р. — 603. На даний час є 570 мешканців (2018)[3].

Кразька різанина. Плакат (США)

Перша письмова згадка про Кражяй (Крожи) датується 1253 роком серед різноманітних земельних володінь, подарованих Міндовгом Тевтонському ордену[4].

Населений пункт згаданий у 1385 р., як замок — у 1394 р., волость — у 1410 році. У 1416 р. було збудовано костел. З 1480 р. Кражяй називається містечком. У списках непривілейованих міст Литви 1529—1567 років. У середині XVI століття засновано початкову школу.

З початку XV століття до 1556 р. Кражяй належав Кезгайлам. Після 1559 р. Кражяй дісталося Радзівілам. Микола Радзивіл Чорний збудував тут у 1565 р. кам'яний замок. З 1566 р. до кінця XVI століття в Кражяю збиралися сеймики жямайтської шляхти. У 1570—1740 роках тут діяла духовна семінарія (у 1629—1742 рр. належала вона до Жемайтійської єпархії), потім вона була переведена до Варняй. На початку XVII століття Кражяй стало осередком контрреформації. В 1607 р. тут був заснований єзуїтський монастир, в 1639 р. — монастир бенедиктинок (в 1757—1763 роках побудований костел, через який в 1893 р. сталася «Кразька різанина»), в 1758 — монастир маріавіток[3].

В 1614 р. засновано єзуїтський колегіум з великою бібліотекою, в XVII-XVIII століттях діяв шкільний театр (близько 30 постановок).

У 1780 р. Кражяй отримало привілей на аукціони та ярмарки. У результаті третього поділу Речі Посполитої (1795 р.) Кражяй увійшло до складу Російської імперії.

У 1817 р. колегіум перетворено на світську гімназію. У 1823 р. у гімназії діяла антиурядова організація учнів «Чорні брати» (протидії російському уряду). У 1844 р. гімназію було переведено в м. Ковно.

У середині XVII століття та на початку XVIII століття Кражяй постраждало від воєн; пожежі знищували містечко у 1780, 1807, 1845 та 1847 роках. З початку XIX століття до 1950 р. був центром волості, пізніше — апілінки та центральною садибою колгоспу.

Під час повстання 1863 р. вікарій Владислав Дембський організував загін повстанців, читав у костелі повстанський маніфест, закликаючи приєднатися до повстання та не підкорятися російській владі.

З 1918 р. Кражяй у складі Литви.

Під час Другої світової війни Кражяй спочатку окупував СРСР, а потім нацистська Німеччина. У липні — вересні 1941 р. в сусідньому лісі та в селі Пам'яджьокальніс за наказом німецької окупаційної адміністрації розстріляно близько 350 кражяйських євреїв[3]. СРСР знову зайняв Кражяй після відступу німців у Другій світовій війні. Після Другої світової війни на околицях Кражяй діяли антирадянські партизани легіону Біруте округу Кястутіса.

11 березня 1990 р. після проголошення суверенітету Литви — Кражяй у складі Литви.

Герб було затверджено Декретом президента Литовської Республіки 4 березня 1993 року. Герб створений художником Агнюсом Тарабілдою. На блакитному полі, де зображений архангел Михайло з піднятим срібним мечем з золотою рукояттю в правій руці і золотими терезами з чорними шнурками в лівій руці. Архангел одягнений у срібні лати, непокриті обладунками частини тіла архангела природного кольору, на його грудях дві схрещені золоті стрічки. Під ногами архангела повалений чорний чорт зі срібними рогами.

Зображення архангела Михайла і чорта відсилає до конкретних реалій (стояв тут у минулому парафіяльний костел Святого Михайла і зберігся образ архангела Михайла), до історичної події Кразької різанини: в 1893 р. віряни чинили опір поліцейським і жандармам російської влади, котрі прибули з м. Ковно для руйнування храму бувшого бенедиктинського монастиря за наказом Олександра III. Опір був придушений козацьким полком; під час зіткнень і екзекуції загинуло 9 осіб, близько 50 було поранено, 69 — висічено, 35 людей було засуджено до тюремного ув'язнення та каторги[5].

• (біл.) «Крожы» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т. 3: Дадатак. А — Я. — С. 284—285. — 696 с. — ISBN 978-985-11-0487-7 (т. 3), ISBN 985-11-0315-2.
• (пол.) «Kroże» // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom IV: Kęs — Kutno. — Warszawa, 1883. — S. 719—721.
• (рос.) «Кроже» // Кражэй // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. — т. XVIa (1895) с. 809—810.
• Крожи // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. — Т. 9. — Ствп. 869. (рос.)

• Algimantas Miškinis, Dalia Puodžiukienė, MELC, Antanas Tyla (31 серпня 2006). Kražiai. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Процитовано 4 серпня 2019.