Кривенко Федосій Пимонович

Федосій Кривенко народився 9 квітня 1920 року в селі Слобідка нині Миргородського району Полтавської області України в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 5 класів сільської школи в 1933 році[1].

У 1937 році з батьками переїхав до села Нова Українка (нині селище Новоукраїнський) Чесменского району Челябінської області [2]. Працював черговим по станції Чеголок Карталинскої міськради Челябінської області[1].

У РСЧА з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1943 році закінчив Саратовське танкове училище[1].

Танкісти 45-ї гвардійської танкової бригади Герої Радянського Союзу (зліва направо): Михайло Чугунін, Григорій Богданенко, Вітольд Гінтовт, Михайло Замула, Геннадій Корюкін, Володимир Максаков і Федосій Кривенко біля кордонів Західного Бугу(1944).

27 березня 1944 командир танка 45-ї гвардійської танкової бригади (11-й гвардійський танковий корпус, 1-а танкова армія, 1-й Український фронт) гвардії молодший лейтенант Ф. П. Кривенко діяв в складі танкової роти (командир — гвардії старший лейтенант Г. П. Корюкін)[1]. Екіпаж танка: механік-водій гвардії молодший сержант Артюхов, командир гармати гвардії сержант Старовойтов і радист Глиненко [3]. Три танки групи в цей день в районі села Устечко (Заліщицький район Тернопільської області, УРСР) першими форсували річку Дністер, а 28 березня річку Прут. Потім вони заглибилися в тил противника на 25 км і о 14:00 з боєм зайняли місто Сторожинець, де розгромили ворожий гарнізон і перерізали комунікації противника. Протягом трьох діб танкісти утримували місто Сторожинець, чим сприяли оволодінню містом і станцією Чернівці. На бойовому рахунку передової групи — один знищений танк «Пантера», один танк PzKpfw IV, два танки PzKpfw III, 5 знарядь, 30 автомашин і 70 солдатів і офіцерів. Також були захоплені трофеї: 70 автомашин, 15 мотоциклів, 20 причепів, склад з пальним і ешелон (35 вагонів і паровоз), а 20 солдатів були взяті в полон.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 року «за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками» гвардії лейтенанту Кривенко Федосію Пимонович було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[1]. Звання Героя Радянського Союзу були удостоєні командир танкової роти гвардії старший лейтенант Г. П. Корюкін і командир танку гвардії молодший лейтенант М. В. Чугунін, що також брали участь в цьому рейді.

Член ВКП (б) / КПРС з 1944 року[1]. Брав участь в боях за взяття Варшави, Познані, рейді на Гдині, а також в Берлінській операції [2].

Командир танкового взводу Т-34-85 6-го окремого мотоциклетного полку 1-ї гвардійської танкової армії лейтенант Ф. П. Кривенко відзначився в боях з 14 по 20 січня 1945 року, проводячи розвідувальний танковий рейд в тилу противника. Під час рейду він розгромив відступаючі німецькі частини і обхідним маневром з півночі увірвався в населений пункт Кльеув, де звернув в паніку і втечу чисельно переважаючі підрозділи противника. Переслідуючи відступаючого противника, екіпаж Ф. П. Кривенка знищив дві батареї гармат, кінний обоз (38 возів), а також захопив три колісні автомашини і взяв у полон понад 60-ти німецьких солдатів. 20 січня, відображаючи раптову контратаку противника, підбив два самохідні гармати, розбив 6 автомашин з військовими вантажами і захопив 6 мінометів і дві 76-мм гармати противника. За цей епізод був представлений командиром танкової роти до ордена Червоного Прапора, проте був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (23 лютого 1945).

У 1945 році закінчив Ленінградську вищу бронетанкову школу. З 1946 лейтенант Ф. П. Кривенко в запасі. Жив в Челябінську, працював на Челябінському тракторному заводі[1].

Помер 4 травня 1981 року. Похований в Челябінську на Лісовому кладовищі, поруч з пам'ятником Скорботної матері[1] (за іншими даними [4][5] — в селищі Полетаєво Сосновського району Челябінської області).

Радянські державні нагороди та звання[1] :

• Герой Радянського Союзу (26 квітня 1944) [4];
• орден Леніна (26 квітня 1944);
• орден Вітчизняної війни II ступеня (23 лютого 1945) [5];
• медалі.

Надгробок на братській могилі на Лісовому кладовищі міста Челябінська

Його ім'я носять вулиця в селі Чесма і загальноосвітня школа в селищі Новоукраїнський Чесменского району Челябінської області[6].

• Кривенко Федосий Пимонович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Ушаков А. П. Кривенко Феодосий Пименович // Челябинская область: энциклопедия: в 7 т. / редкол.: К. Н. Бочкарев (гл. ред.) [и др.]. — Челябинск: Каменный пояс, 2008. — Т. 3. — С. 503.
• І.Джога. Молдодший лейтенант Кривенко Феодосій Пимонович // Вони визволяли Буковину. — Чернівці: ВІЦ «Місто», 2006. — С. 108. — ISBN 966-8341-78-3.
• Кривенко Феодосій Пименович // Книга пам’яті України. Чернівецька область. — Чернівці: Чернівецьке обласне відділення Пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України», 1999. — С. 513. — ISBN 5-85500-074-3.
• Ушаков А. Кривенко Феодосий Пименович // Во имя Родины. Рассказы о челябинцах — Героях и дважды Героях Советского Союза. — Челябинск : Южно-Уральское книжное издательство, 1985. Архівовано листопад 1, 2014 на сайті Wayback Machine.

• Кривенко Федосий Пимонович // Бессмертен подвиг их высокий: (Герои Советского Союза Челябинской области): Библиографический указатель / Сост. Л. И. Булатова. — Челябинск, 1985. — С. 71-72 — 165 с.
• За мужество и отвагу. — 2-е изд., перераб. и доп. — Харьков, 1984. — С. 182—183.
• Гетман А. Л. Танки идут на Берлин. — 2-е изд., испр. и доп. — М., 1982. — С. 176—177.
• Венков Б. С. Огонь из засады // Герои Карпат. — Ужгород, 1972.
• Серёгин А. Федосий Пименович Кривенко // Боевой путь армии и её герои / Общая редакция Н. К. Попель, М. А. Шалин, А. Г. Журавлёв, П. Л. Павловцев. — 1945. — Т. 4. Днестровско-Прикарпатская операция.

• Кривенко Федосій Пимонович. // Сайт «Герои страны» (рос.).