Кривець (Уманський район)

Про початок села свідчить напис на камені «1574», його знайдено в 1937 році під час руйнування більшовиками православного храму.

Назва села походить від першого поселенця (хати стояли біля криниці) за професією кривець (той, що вправляє стріхи).

Тут осідали з родинами із сусідніх сіл Кислина, Кутів та Антонівки і шевці, і бондарі, і кушніри, які славилися на всю округу своїми виробами. Згодом від цих професій утворилися прізвища - Бондарі, Павлії, Ярові, Мельники, Шевці...

Можливо, назва села пов'язується із річкою Кривчункою, що мала криве русло, тому перша назва поселення була Кривчунка.

1600-ті роки - землі довкола села переходить у власність польського землевласника Підгорського, однак під час Визвольної війни (1648-1654) гнобителів було вигнано. Повернулися до своїх володінь поляки в 1685 році: син Підгорського - Марцін - звів у Кабанячому лісі маєток.

Назва села походить від назви старовинного однойменного лісу, вперше згаданого у привилеї короля Жигмонта ІІ Августа 1546 року. Однак власне село виникло значно пізніше. Не виключено, що якась осада тут існувала у 17 столітті, проте щодо цього підтверджених даних немає. Село виникло близько 1753 року під час масової колонізаціної акції місцевого магната Францішека Салезія Потоцького. Є певні підстави вважати, що його заселення — принаймні значною мірою, відбувалося селянами, переведеними Потоцьким з південно-західної Волині (на що вказують дані антропонімії). Тут осідали з родинами із сусідніх сіл Кислина, Кутів та Антонівки і шевці, і бондарі, і кушніри, які славилися на всю округу своїми виробами. Згодом від цих професій утворилися прізвища — Бондарі, Павлії, Ярові, Мельники, Шевці.

Розповідають як легенду, що дивний пан облаштував спеціальний басейн для розведення жаб, які використовував у їжу як делікатес для дружини, яка була француженкою.

Але окрім напівлегендарної історії, відомо й інше. В 19 столітті село, що находилось у володінні пана Підгорського, стало центром вирощування жаб для французької кухні. Жаб'ячі ніжки звідси постачалися на кухні всієї Європи, включаючи імператорський двір в Санкт-Петербурзі. Для цієї мети використовувались місцеві ставки, які заселили спеціальним видом жаб. Про промислові об'єми такого виробництва свідчить те, що обліково-розрахункові операції проводились в розмірах, де кількість продукції рахувалася бочками.

Кривець відмежовано від гамірного світу широким полем, захованим за ярами та ставками. Природа глибоко краяла — вподовж і впоперек. Однак поселення Кривчунка проіснувало недовго: із літопису відомо, що чимало жителів заразилося чумою, вимерли родини, а їх хати було спалено.

У 1753 — освячено на новому місці уніатом животівським протопопом Корнилієм Шпановським церкву св. Великомученика Димитрія (приєднана до православ'я в 1768 році й проіснувала до 1937 року). (повідомлення Л. Похилевича щодо датування виникнення кривецької церкви є неточним та помилковим). У 1768 році тут нараховувалося 128 дворів, а 1783 року було 110, у яких мешкало 896 чоловік і жінок.

У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення:

Кривец, село в 3-х верстах от села Поповки по тому же ручью выше. Жителей обоего пола 1180, иноверцев 20; земли 2735 десятин. Принадлежит Здмунду Подгорскому (латинского исповедания). Церковь Дмитриевская, деревянная, 5-го класса; земли имеет 36 десятин

На той час село належало панові Підгорському, маєток якого стояв у урочищі Огруд. Володіння одного сина на окраїні Кабанячого лісу, а другого — у центрі Кривця. Пани любили розводити жаб, їх завозили діжками и розводили в ставках.

У 1900 році в селі було 330 дворів; кількість мешканців: чоловіків — 811, жінок — 851. У Кривці діяла церква, церковно-приходська школа, водяний млин та вітряк.

У 1914 році розгорілась Перша світова війна, на ній довелося воювати і багатьом жителям села Кривець. Немало з них загинуло на фронті, частина повернулася додому каліками. Так війна відібрала у Зіновія Зубка руку, у Василя Піскуна – ногу. Пораненими прийшли Юрій Онуфрієнко, Ілля Киндюк, Іван Павлій та інші.

Після жовтневого перевороту з села були вигнані пани Підгорські та Жаркевичі.

У 1918 році владу у селі тримали українські війська.

У 1919 році Червона Армія захопила Кривець: тоді село входило до Хижнянської волості Уманського повіту.

У 1929 році, під час примусової колективізації, засновано колгосп «Промінь комунізму», а вже 1930-го його перейменовано на «Перше Травня», головою якого обрали Соловея Хомича Кислинського. У селі першими трактористами стали: Карпо Жлуктій, Маркель Мединський, Макар Жлуктій, Галина Кислинська, Микола Білокінь. Населення на той час сягало 2705 чоловік.

У 1930-х роках голодомор забрав життя близько 765 жителів села.

Після пережитого Голодомору взимку і навесні 1933 року люди поступово почали трохи оживати. Проте чимало з них з виснаженими організмами, наївшись свіжого хліба, помирали. Щоб вижити, люди йшли в колгосп на роботу. Збирання врожаю в основному проводилось вручну. Жали хліб серпами, косили косами, вязали в снопи, їх зносили в скирти до молотарки. Працювали від зорі до зорі. Не було ні вихідних, ні свят.

В той час головою сільської ради був Буханистий. Односельці його запам'ятали, як жорстоку людину. Він висліджував жителів села, разом з бригадирами робив засідки. За жменю зерна чи торбинку назбираних на полі колосків, чи піднятого загубленого буряка суворо карали, судили. По неділях голова робив засідки біля дороги на Буки. Хто з жителів села посмів іти на базар, він завертав на роботу, наказував штрафами, погрожував тюрмою.

Одне тільки хороше зробив цей керівник. З його ініціативи був посаджений для закріплення ґрунтів від зсуву лісок. Але пізніше те насадження було знищене. Однак до цього часу залишилася назва місця, де воно заходилось – лісок Буханистого. Колгоспом тоді керували Заляховський, потім Очеретній, Рудюк. У село продовжувала надходити нова техніка. Першими трактористами були Маркел Мединський, Микола Білокінь, Макар Жлуктій, Карпо Жлуктій, Іван Чмига, Іван Кучерук. Першою жінкою-трактористкою стала Галина Піскун. А першим шофером – Федот Кислинський.

Із зростанням врожаїв у колгоспі появились перші пятисотенниці, які побували на Всесоюзній виставці у Москві, Це Настя Дробот, Марина Демиденко та інші.

Поступово життя колгоспників поліпшувалось. Проте спокій у селі тривав недовго. У 1937 році почалися репресії. Місцеві активісти шукали «ворогів народу», яким приписувались різні звинувачення в підриві держави. Хоч, насправді, ті були нівчому не винні, підтримували Радянську владу і чесно працювали. Всього в Кривці репресовано 14 чоловік. Зокрема, Григора Чорнолюка, Івана Штельмаха, Антона Царука звинуватили в тому, що вони іноземці, бо були вихідцями із Західної України, яка входила до складу Австро-Угорщини. Івана Демиденка репресували за те, що любив співати українських народних пісень. В ті роки люди могли стати ворогами народу за будь-який вчинок.

Всі репресовані з Кривця після смерті Сталіна були реабілітовані. Проте із таборів вернувся додому лише П.М.Безшийко.

У 1937 році в селі розібрано церкву. Спочатку з неї зняли хрест і дзвони. Деякий час у ній ще зберігали зерно. За виручені кошти від церковних дзвонів закуплено музичні духові інструменти. І чимало кривчан навчилося на них грати. На заході гітлерівська Німеччина розв'язала другу світову війну. І багато резервістів із села Кривець було мобілізовано в Червону Армію. Вони брали участь у приєднанні Західної України, Молдови, республік Прибалтики до Радянського Союзу. Брали участь у Фінській кампанії та боях з японцями на Далекому Сході. Так, на Халхин-Голі згорів у танку Яків Денисович Кислинський.

У 1940 році тут споруджено семирічну школу. Відкрито чобітарню, яку очолював Р.П.Куций. Міцнів і колгосп. Він став передовим у Буцькому районі. Зростав добробут колгоспників. Але мирне життя села порушила жорстока війна.

На фронти Другої світової війни пішло воювати близько 300 мешканців, 122 відзначені орденами і медалями, 119 — загинули, їхні імена викарбувало на обеліску Слави, встановленому в 1969 році. При відвоюванні села в березні 1944 року загинуло 65 воїнів, які поховані в Братській могилі, імена 37-ми із них невідомі. В 1953 році на могилі встановлено пам'ятник. Ось список 21 воїна похованих в Братській могилі села Кривець : 1.Бойко Григорій Олександрович

2.Бистрицький Яків Моісеєвич, 1919 року народження, місце народження: Київська область м. Біла Церква с.Заріччя призваний Білоцерківським ГВК Українська РСР Київська обл. військове звання гвардії рядовий останнє місце служби: 132 гвардійський стрілецький полк 42 гвардійської стрілецької дивізії Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

3.Гончаров Єгор Федорович, 1925 року народження, місце народження: Курська область Большесолдатський район Кіровська сільська рада с. Широково призваний Больше-Солдатский РВК Курская обл. військове звання гвардії сержант посада снайпер останнє місце служби: 132 гвардійський срілецький полк 42 гвардійської стрілецької дивізії пропав безвісти 07.03.1944 під с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

4.Дронов Серафим Андріанович, 1921 року народження, місце народження: м. Тула Ленінський р-н. д. Луковці призваний Ленінським РВК Тульської обл. військове звання гвардії сержант посада розвідник останнє місце служби: 132 гвардійський срілецький полк 42 гвардійської стрілецької дивізії

Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

5.Дзюба Трофим Панкратович,

6.Жак Борис Якович, 1898 року народження, місце народження: м. Москва Арбат 4 кв 20 призваний Бійський РВК Алтайський край військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 764 стрілецький полк 232 стрілецька дивізія військова частина польова пошта 14829 Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

7.Іванушкін Євгеній Іванович, 1924 року народження, місце народження:Сталінградська обл. м. Астрахань д. Началово призваний Трусовський РВК Сталінградська обл. Астраханський окр. військове звання сержант посада командир відділення останнє місце служби: 51 стрілецький корпус Убитий 15.01.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

8.Котченко Володимир Андрійович, 1900 року народження, місце народження: м. Ярославль вул. Первомайська б.15 кв.33,

    призваний  Кіровський РВК м.Ярославль

військове звання рядовий посада лінійний наглядач останнє місце служби: 51 стрілецький корпус Убитий 10.01.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

9.Лесик Іван Дмитрович,1905 року народження, місце народження: Сумська обл. Сміловський р-н. с. Хмелев призваний Сміловський РВК Сумської обл. військове звання рядовий посада лінійний наглядач останнє місце служби: 51 стрілецький корпус Убитий 15.01.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

10.Логовський Володимир Тимофійович, 1900 року народження, місце народження: Київська обл. Білоцерківський р-н с. Піщана призваний Білоцерківський РВК Київської обл. військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 764 стрілецький полк 232 стрілецька дивізія Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

11.Мельниченко Марк Борисович, 1905 року накродження, місце народження: Київська обл. Білоцерківський р-н с. Роток призваний Білоцерківський РВК Київської обл. військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

12.Мельник Кирило Семенович, 1901 року народження, місце народження: Київська обл. Володарський р-н с. Логвин призваний Шатроевський РВК військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 127 гв. стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

13.Мушкарцов Олександр Миронович, 1898 року народження, місце народження: призваний Собинський РВК Івановської обл. військове звання рядовий посада лінійний наглядач останнє місце служби:телеграфно-кабельна рота 648 обс 51 стр.корпус Убитий 15.01.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

14.Паламарчук Архип Лукашевич(Юрійович),1914 року народження, місце народження: Ворошиловградська обл., м. Горлівка призваний Горлівський РВК Ворошиловградської обл. військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 764 стрілецький полк 232 стрілецька дівізія Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

15.Пироженко Сергій Петрович,1899 року народження, місце народження: Чернігівська обл, Прилуцький р-н, х. Туркієвський призваний Прилуцький РВК Чернігівської обл., військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 764 стрілецький полк 232 стрілецька дівізія Убитий 07.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

16.Пономарьов Іван Федорович,1907 року народження, місце народження:Ворошиловградська обл.,м. Красний Луч с.Ново-Павлівка вул.Калініна призваний Тарасівським РВК Ростовської обл., військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

17. Постоюк Климент Євтухович, 1914 року народження, місце народження:Київська обл.,Сквирський р-н, с. Самгородок призваний Свирський РВК Київської обл., військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

18. Саражинський Петро Іванович, місце народження:Київська обл.,Білоцерківський р-н призваний Білоцерківським РВК Київської обл., військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

19.Чех Митрофан Карпович,1901 року народження, місце народження:Київська обл.,Сквирський р-н, с. Молчанівка призваний Свирський РВК Київської обл., військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

20.Черничук Василь Леонтієвич місце народження:Київська обл.,Сквирський р-н, призваний Свирський РВК Київської обл., військове звання рядовий посада стрілець останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

21.Шейко Микола Антонович,1921 року народження, місце народження:Чернігівська обл.,Дмитріївський р-н,Дмитріївська с/р. Призваний Дмитріївським РВК Чернігівської обл. Військове звання рядовий посада стрілець Останнє місце служби: 132 стрілецький полк 42 гв. стрілецька дивізія Убитий 08.03.1944 Похований в с.Кривець Буцького р-ну Київської обл.

У 1955 році під керівництвом голови колгоспу Д. І. Шкільнюка розпочато будівництво школи.

Станом на 1972 рік колгосп «Перше Травня» мав в користуванні 2210,5 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2122,8 га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп мав млин, олійню. На той час в селі працювали восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека з фондом 9,7 тисяч книг, дитячий садок, медпункт, побуткомбінат, ощадна каса, відділення зв'язку, три магазини.

У 1995 році на місці масового захоронення жителів в роки голодомору, за ініціативи В. М. Максименка і В. Т. Онуфрієнка встановлено пам'ятний металевий хрест.

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Дитсадок
• 
  Будинок культури
• 
  ФАП
• 
  Церква
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Ставок на річці Попівка
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів

У 1955 та 1960 роках поблизу села та в лісах Ясинець і Кабанячий знайдено срібні монети, залишки білогрудівської та черняхівської археологічних культур. На захід від села височить курган.

• Олексій Федорович Журавель (1945–2006) — мистецтвознавець.

• Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С.230-240.
• Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.483.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Кривець на mankivka.com.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}