Крочак Ігор Якович

Навчався на факультеті журналістики Львівського вищого військово-політичного училища (морське відділення, нині Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного), у 1993—1994 роках — на історичному факультеті Тернопільського державного педагогічного інституту (нині ТНПУ, закінчив у 2009 р.), здобув спеціальність учитель історії, тема дипломної: «Світові військово-морські кораблебудівні програми 1900—1945 рр., та їх вплив на війну на морі».

Випускник магістратури Тернопільського національного економічного університету за спеціальністю «Державна служба», тема дипломної «Інформаційне забезпечення функціональної діяльності державної архівної установи в регіоні» (2014).

Працює над кандидатською дисертацією в галузі військово-морської історії України (тема: «Продовження української військово-морської традиції в добу Національної революції 1917—1921 рр.»).

Працював у редакції Чортківської районної газети «Зоря комунізму», кореспондентом українських ЗМІ у Вільнюсі в період здобуття Литвою Незалежності у січні-лютому 1991 року, тижневику «Заповіт» (Тернопіль, 1991—1992), керівник відділу у справах молоді, фізкультури та спорту Тернопільської РДА (1992—1993), в облтелерадіооб'єднанні (1993—1994), кореспондент «Нової Тернопільської газети». Від 2002 — у всеукраїнському тижневику «Обрій ПІБ». Позаштатний кореспондент тернопільських та всеукраїнських ЗМІ. Відроджував Пласт, зокрема на Чортківщині.

Головний спеціаліст Державного архіву Тернопільської області.

На передовій на Донбасі

Працював референтом (на громадських засадах) народних депутатів Степана Хмари та Івана Стойка.

Учасник Революції на граніті (1990), Помаранчевої революції (2004), Майдану (2013—2014) в Тернополі та Києві. Учасник і волонтер російсько-української війни на Сході України.

Небайдужий до історичної спадщини рідного краю, її наукової систематизації та популяризації за допомогою засобів масової інформації.

Активіст і прес-секретар волонтерської групи «Схід та Захід єдині». Разом з іншими учасниками групи супроводжує машини з допомогою українським військовим підрозділам на Схід.

Восени 2016 року підписав контракт і від грудня перебуває в зоні бойових дій на Сході України.[1]

• «Терновий шлях до нашої України» (понад 50 фоторобіт),
• «Герої не вмирають» у ДАТО (2014),
• «Революція Гідності» в ТОКМ (2014),
• «Краса яка може загинути» (2010, співавтор, за сприяння Національного заповідника «Замки Тернопілля», обласного відділення Товариства охорони пам'яток історії та культури в містах Тернополі та Збаражі) за тематикою історичної спадщини Тернопілля (замки, форти, храми),
• «За гідність, волю, Україну!» — «І. Крочак. Майдан. АТО. Шлях до перемоги», в бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля», (більше 50 фоторобіт, м. Тернопіль, 2015),
• «Тут запеклась кров мого народу» в Державному архіві Тернопільської області[4],
• колективна фотовиставка «Лицарі землі української» у виставковій залі Тернопільського національного економічного університету (2016, спільно з Миколою Василечком, Іваном Пшоняком, Михайлом Урбанським, посмертно — Віктором Гурняком)[5].

Автор фотографій і співавтор тексту у книгах:

• «Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення»,
• «Тернопіль: історія міста до 470 річниці»,
• «Замки Тернопілля»,
• «Сакральні пам'ятки Тернопільщини»,
• «Моє Тернопілля»,
• «Пожежно-рятувальна служба Тернопільщини — 70 років»,
• «Органи державної безпеки на Тернопільщині»,
• «Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина»,
• «Агропромисловий комплекс Тернопільської області»,
• «У камені, бронзі, граніті» (ілюстрований альманах до 200-ї річниці з дня народження Т. Г. Шевченка),
• «Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм» (2014),
• «Тернопільщина. Історія міст і сіл», і багатьох інших.

Брав участь у конкурсі «Вікі любить пам'ятки–2014» (завантажив більше 100 світлин на Вікісховище, зокрема найбільше пам'ятників Тарасові Шевченку на Тернопільщині), переможець у номінації «Найкраще фото Тернопільської області».