Хмара Степан Ількович

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин Львівського воєводства (нині — Сокальський район Львівської області), в селянській родині.

Освіта вища, у 1964 році закінчив Львівський державний медичний інститут, лікар-стоматолог.

З 1964 року — лікар-стоматолог у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області. Бере участь у дисидентському русі. Розповсюджує самвидав та іншу заборонену літературу. У 1960-х роках вперше в Україні переклав працю Сахарова «Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес». Після масових арештів опозиційної української інтелігенції, вслід за ув'язненим В'ячеславом Чорноволом, продовжує видавати підпільно «Український вісник». У 1974 році в рамках «Українського вісника» виходять його праці «Етноцид українців у СРСР» та «Генеральний погром», які перевидавалися багатьма європейськими мовами. За політичну та правозахисну діяльність у 1980 році був заарештований КДБ та засуджений до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру.

У 1987 році повернувся в Україну, став одним із керівників УГС, а опісля її перетворення на УРП з квітня 1990 р. — заступником голови партії.

4 жовтня 1989 року у Львові створено міський страйковий комітет, до якого увійшли представники понад 50 заводських страйкомів і страйкомів закладів та установ і громадських організацій. Головою обрано Віктора Фурманова, заступником Степана Хмару.

У травні 1992 року на III з'їзді УРП вийшов з партії через незгоду з її політикою. У червні 1992 року на конференції радикального крила УРП, яка стала Установчим з'їздом Української консервативної республіканської партії (УКРП), обраний головою партії. Голова УКРП з червня 1992 року по грудень 2001 року.

Народний депутат України 1-го скликання з березня 1990 року до квітня 1994 року від Індустріального виборчого округу № 261 Львівської області. Входив до Народної Ради.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року до квітня 1998 року Львівської області, висунутий виборцями. На час виборів: член Комісії ВРУ з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, член УКРП. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року до квітня 2006 року від Блоку Юлії Тимошенко, № 10 в списку. На час виборів: пенсіонер, член ВО «Батьківщина». Член фракції БЮТ (травень 2002 — березень 2005), член фракції УНП (з березня 2005). Голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з червня 2002), член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з червня 2002).

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року.

16 березня 2005 року вийшов з фракції «Батьківщина». У парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 13 в списку[4]. Вибори блок програв.

5 грудня 2019 року, з трибуни Верховної Ради України, назвав чинну владу «шпаною ліквідаторів»[5], якій чужі поняття патріотизму, сумління та віри і закликав українців зібратись під парламентом і викинути геть цю владу[6]:

«Їх нічого не пов'язує з Україною. Перекоти-поле, яке не має коренів, у них лише гроші, тому вони брешуть, брешуть і ще раз брешуть. Давайте не допустимо, вся наша українська аудиторія. Як тільки вони спробують проголосувати в другому читанні, ми повинні всі українці, хто має совість і відповідальність, прийти сюди і просто ось цю падаль, покидьків викинути. Бо аргументів вони не знають, переконувати це приниження, і даремна трата часу[7].»

У шлюбі вдруге. Дружина Роксолана Хмара, син Тарас (2002 року народження)[8].

Від першого шлюбу двоє дітей: син Роман (1967 року народження), донька Соломія (1973 року народження)[9] і четверо онуків[8].

• 19 серпня 2006 року указом Президента України В. Ющенка присвоєне звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії[10]
• Орден Свободи (25 листопада 2008)[11] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів демократії та з нагоди Дня Свободи.
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (11 жовтня 2007)[12] — за безкомпромісність і твердість волі у виборюванні незалежності України та з нагоди 70-річчя від дня народження.

• Біографія С. І. Хмари на веб-сторінці громадської організації «Українське юридичне товариство».
• Музей дисидентського руху в Україні

• Хмара Степан Ількович // Офіційна Україна сьогодні (інтернет-довідник)
• Цю шпану чекає трибунал! — Степан Хмара про майбутнє владиЗЕ / Яскрава промова у Верховній Раді // ВІДЕО
• Спецпроєкт Локальної історії «Дисиденти. Історії політв'язнів радянського режиму»