Крошня

На плані Житомира, датованому 1812 роком, «сельцо Крошня» показане на перетині дороги на Овруч з річкою Крошенкою. З міграцією на Волинь чехів і поселенням частини з них біля села Крошня у 1870-х роках виникла Крошня-Чеська. Тоді ж стара Крошня стала називатися Крошнею-Українською.

Станом на 1860 рік Крошня належала родині Кулишевських.

Близько 1874 року поблизу Крошні поселились переселенці з Моравії, чехи-колоністи, які переважно займались хмелярством. Згодом в орендованому приміщенні відкрили власну школу.

09 березня 1889 року відкрито чесько-православну церковно-парафіяльну школу. Першим вчителем якої став Кудімов Д. Р. При школі освячена церква святих В'ячеслава та Людмили.

У 1906 році у населених пунктах Левківської волості Житомирського повіту Волинської губерніїроці у Крошні-селянській (Українській) налічувалось 96 дворів, де проживало 429 чоловік. У Крошні-Чеській — 102 двори, 654 чоловіки, на фермі Крошенка — 2 двори, 10 чоловік[5].

У 1907—1908 роках побудовано костел святого Вацлава. Землі під будівництво виділив дворянин Волинської губернії Аршеневський Андрій Олександрович[6].

На початку XX століття на землях (983 десятин) Аршенєвського А. О.[7], неподалік маєтку відкрилась православна церква. Її було закладено 1912 року на честь Господа Ісуса Сладчайшого (нині Покрови Пресвятої Богородиці)^{[джерело?]}. Поруч побудована вже двоповерхова цегляна будівля двокласної церковно-парафіяльної школи при будівництві якої використано цеглу з Крошенського заводу.

1912 року відкрився пивоварний завод «Волинь», що належав Ігнатію Йосиповичу Альбрехту[8]. При ньому розміщувався трактир.

Працював цегельний завод родини Аршенєвського (не зберігся, в районі сучасних вулиці Б. Хмельницького та провулку Лугового) та два млини — Володимира Генфеля та паровий Аршенєвського (орендував Г. М. Радинер). Окрім того, на Крошні розміщувалось, 6 бакалійних та 1 ковбасна лавка.

У 1923 році Крошня-Українська мала 118 дворів і 880 чоловік населення, Крошня-Чеська — 340 дворів та 1733 чоловік населення.

В жовтні 1928 року на території пивзаводу відкрилась садово-городня професійна школа. У 1930 році вона переїхала до колишнього маєтку графа Аршенєвського та отримала нову назву — «Крошенський садово-городній технікум» (зараз ЖАТК).[9]

Будівлі пивзаводу були переспеціалізовані під «Житомирський консервний завод», а хмелесушарка — під управління колгоспу ім. Калініна.

У середині XX сторіччя північніше Крошні-Української сформувалося поселення за залізницею Житомир — Новоград-Волинський, яке дістало назву Нова Крошня.

1946 року Крошню-Українську перейменували на Крошню, а Крошню-Чеську — на Крошню-Другу. У 1958 році усі три Крошні були об'єднані в один населений пункт — селище міського типу Крошня. У 1971 році смт Крошня увійшло до міської межі Житомира.

За даними історика Мечислава Борака (чеськ. — Mečislav Borák) 28 вересня 1938 року було розстріляно 77 чехів. Їхні свідоцтва про смерть були фальсифіковані, тому навіть рідні не знали про справжню долю жертв.[10]

Неподалік старого кладовища, біля ставка, у Братській могилі поховано 14 солдат — 13 воїнів 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, що загинули в боях за Житомир 14 листопада 1943 року та 1 воїн 304-ї стрілецької дивізії, що загинув наприкінці грудня (сучасна адреса — вул. Северина Наливайка, 29). У 1955 році на могилі встановлена триметрова бетонна скульптура воїна, а 1988 року вона була замінена на скульптурний портрет п'яти воїнів (архітектор Васильченко К. М., скульптор Бірюк П. М.).

Під час визвольних боїв за місто 1943 року у приміщенні сільськогосподарського технікуму розміщувався пересувний шпиталь. Померлого від тяжких ран Ларина М. В. поховано на Учнівській алеї, а в 1961 році на могилі встановлено гранітний обеліск.