Крістін Лагард

Крісті́н Мадлен Одетта Лаґа́рд (фр. Christine Madeleine Odette Lagarde; нар. 1 січня 1956, Париж, Франція) — французька фінансистка, колишня директор-розпорядниця Міжнародного валютного фонду (МВФ). З 1 листопада 2019 року — президентка Європейського центрального банку (ЄЦБ).

Крістін Лаґард
фр. Christine Lagarde
фр. Christine Lagarde
Крістін Лаґард
фр. Christine Lagarde
Президент Європейського центрального банку
Нині на посаді
На посаді з 1 листопада 2019
Попередник Маріо Драґі
Директор-розпорядник МВФ
5 липня 2011 — 30 вересня 2019
Попередник Домінік Стросс-Кан
Наступник Крісталіна Георгієва
Міністр економіки та фінансів Франції
19 червня 2007 — 29 червня 2011
Попередник Жан-Луї Борлоо
Наступник Франсуа Бароін
Міністр сільського господарства Франції
18 травня 2007 — 19 червня 2007
Попередник Домінік Бюссеро
Наступник Мішель Барньє
Міністр зовнішньої торгівлі Франції
2005 — 18 травня 2007
Попередник Крістіан Джейкоб
Народилася 1 січня 1956(1956-01-01) (66 років)
Париж, Франція
Відома як економістка, адвокатка, дипломат, політична діячка, synchronized swimmer, банкір
Місце роботи Baker McKenzie
Громадянство  Франція
Національність француженка
Освіта Університет Париж X Нантер, Holton-Arms Schoold, Sciences Po Aixd, Паризький університет і Інститут політичних досліджень
Політична партія Союз за Народний Рух
Релігія Римо-католицизм
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

У 2007—2011 роках — Міністерка економіки, фінансів та промисловості Франції, призначена президентом Ніколем Саркозі в червні 2007 року. Раніше вона була Міністеркою сільського господарства та Міністеркою зовнішньої торгівлі в уряді Домініка де Вільпена. Лаґард є першою жінкою-головою МВФ, а також була першою жінкою-міністром фінансів серед країн Великої вісімки.

Життєпис

Вищу освіту здобула в Університеті Париж X Нантер в інституті політичних наук. Проходила навчання та стажування в США. Працювала в Центрі міжнародних і стратегічних досліджень разом зі Збігнєвим Бжезинським.

16 листопада 2009 року «Файненшл таймс» назвав її найкращим міністром фінансів країн Єврозони.

У 2009 році посіла 17 місце в рейтингу найвпливовіших жінок світу за версією часопису «Форбс». У 2019 році отримала вже друге місце в цьому рейтингу[1].

Професійна кар'єра

В 1981 році Лаґард приєдналася до компанії «Baker & McKenzie» — великої міжнародної юридичної фірми, що знаходиться в Чикаго. Вона вела великі антимонопольні та трудові справи, вже через шість років стала партнеркою і очолила представництво фірми в Західній Європі. Лаґард приєдналася до виконавчого комітету в 1995 році, а в жовтні 1999 року стала першою жінкою на посаді голови компанії.[2][3][4][5]

У 2004 році Лаґард зайняла посаду президента Глобального стратегічного комітету.[6]

Міністерська кар'єра

Будучи на посаді міністра торгівлі Франції в період з 2005 року по травень 2007 року, політика Лаґард була спрямована на відкриття нових ринків збуту продукції країни і зосереджувалася на технологічному секторі. 18 травня 2007 року її перевели до Міністерства сільського господарства у складі уряду Франсуа Фійона.[7] Наступного місяця вона приєдналася до кабінету Фійона в Міністерстві економіки, фінансів та зайнятості.[8] Лаґард була єдиною представницею французького політичного класу, яка 2010 року засудила расистські висловлювання Жана Поля Герлена 2010 року.[9]

МВФ

25 травня 2011 року вона стала офіційною кандидаткою на пост глави МВФ, після відставки Домініка Стросс-Кана з цієї посади.

28 червня 2011 року призначена наступною директоркою-розпорядницею МВФ на 5-річний термін, що розпочався 5 липня 2011 року.[10][11] Лаґард стала першою жінкою, яка очолювала МВФ.[12]

На основі консенсусу переобрана на другий 5-річний термін, починаючи з 5 липня 2016 року, будучи єдиною кандидаткою, висунутою на посаду керуючого директора.

Європейський центральний банк
Голосування Європейського парламенту на номінацію Лаґард

2 липня 2019 року Лаґард було номіновано на посаду президента Європейського центрального банку, яку до цього часу обіймав Маріо Драґі. 17 липня 2019 року Лаґард подала у відставку з посади директора-розпорядника МВФ.[13] 17 вересня 2019 року Європейський парламент погодив кандидатуру Лаґард на посаду президента Європейського центрального банку (394 — за, 206 — проти)[14][15], 18 жовтня 2019 року на саміті Євросоюзу затверджена Європейською радою на посаді терміном на 8 років[16]. Лаґард зайняла цю посаду з 1 листопада 2019 року.[17]

Експерти очікували, що Лаґард буде продовжувати грошово-кредитну політику свого попередника Маріо Драґі.[18] Виступаючи перед Комітетом Європейського парламенту ECON перед своїм призначенням, Лаґард також висловила готовність ЄЦБ брати участь у боротьбі зі зміною клімату[19] та переглянути основи грошово-кредитної політики ЄЦБ.[20] Оскільки зростання економіки Євросоюзу в останнє десятиліття відставало від темпів зростання світової економіки і від зростання економіки США, то від Лаґард очікується не тільки успішне головування ЄЦБ, а також новаторство і реформи в політиці інституції, які зможуть покращити економічну ситуацію країн Єврозони.[21]

Політика ЄЦБ в час пандемії коронавірусу

У квітні 2020 року Лаґард прогнозувала падіння економіки в Єврозоні на 15 % в рамках песимістичного сценарію.[22] Проте, уже у червні вона зазначила, що Єврозона подолала найгіршу частину кризи, спричиненою пандемією коронавірусу: «Ми, ймовірно, пройшли найнижчу точку, і я говорю це з деяким трепетом, тому що, звичайно, може бути друга хвиля».[23] За даними ЄЦБ, валовий внутрішній продукт Єврозони впав на 16 % в перші два квартали 2020 року. Однак банк прогнозував зростання економіки країн Єврозони в найближчі місяці та наступні два роки. Крім того, президентка ЄЦБ зазначила, що «ми повинні бути вкрай уважні до тих, хто найбільш вразливий»[23]. В результаті, ЄЦБ розшив масштаби і тривалість своєї надзвичайної програми купівлі облігацій, а також зобов'язався викупити 1,35 трлн євро державного боргу.

Відзнаки

Міжнародні нагороди
  • 2009 — Найкращий міністр фінансів Єврозони за версією «Файненшл таймс».[24]
  • 2014 — 5 місце в рейтингу найвпливовіших жінок світу за версією журналу «Forbes».[25]
  • 2017 — 1 місце в списку найбільш впливових людей міжнародних організації, нагороджена британською компанією «Richtopia»[26]
  • 2019 — Нагорода Міжнародної гуманітарної організації «CARE»[27]
  • 2019 — Нагорода Атлантичної Ради «Distinguished International Leadership Award»[28]
  • 2019 — 2 місце в рейтингу найвпливовіших жінок світу за версією журналу «Forbes»[29]

Національні нагороди

Особисте життя

Лаґард розлучена і має двох синів.[32] З 2006 року її партнером є підприємець Ксав'є Джоканті з Марселя.[33]

Лаґард — вегетеріанка, яка рідко вживає алкоголь.[34][35][36] Хоббі Лаґард: регулярне відвідування тринажерного залу, катання на велосипеді, плавання.[37]

Джерела
  1. Jones, Nicolette. The Most Powerful Women In Politics 2019: Merkel, Pelosi And The Women Running The World. Forbes (англ.). Процитовано 14 грудня 2019.
  2. Firm Facts | Firm History | Baker & McKenzie. Bakermckenzie.com. Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 21 лютого 2014.
  3. Christine Lagarde, the eleventh European to head the IMF. Thomaswhite.com. 31 липня 2012. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 21 лютого 2014.
  4. Christine Lagarde: Executive Profile & Biography. S&P Global Market Intelligence. Процитовано 11 травня 2019 — через Bloomberg.com.
  5. Petersen, Melody (9 жовтня 1999). Her Partners Can Call Her Ms. Chairman; Baker & McKenzie Takes Small Step for a Law Firm, Giant Leap for Womankind. The New York Times. с. C1. Процитовано 11 травня 2019.
  6. Christine Lagarde biography. Ministry of the Economy (France). Архів оригіналу за 1 December 2008. Процитовано 2 березня 2009.
  7. Décret du 18 mai 2007 relatif à la composition du Gouvernement (фр.). Legifrance.gouv.fr. Процитовано 29 червня 2011.
  8. Décret du 19 juin 2007 relatif à la composition du Gouvernement (фр.). Legifrance.gouv.fr. Процитовано 29 червня 2011.
  9. Macey, David (2012). Frantz Fanon: A Biography (вид. 2nd). London and New York, NY: Verso. с. xix. ISBN 978-1-844-67773-3.
  10. Крістін Лаґард очолила МВФ. Архів оригіналу за 30 червня 2011. Процитовано 28 червня 2011. BBC Ukrainian, 28 червня 2011
  11. IMF Executive Board Selects Christine Lagarde as Managing Director. Press Release. IMF. 28 червня 2011. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 28 червня 2011.
  12. Європейський центральний банк схвалив Крістін Лагард в якості нового президента. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 23 листопада 2020.
  13. Голова МВФ написала заяву про відставку. Українська правда. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  14. MEPs back Christine Lagarde as next ECB president | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). 9 березня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
  15. Сааков, Валерій. Європарламент підтримав кандидатуру Крістін Лагард на посаду голови ЄЦБ | DW | 17.09.2019. DW.COM (uk-UA). Deutsche Welle. Процитовано 22 листопада 2020.
  16. Bank, European Central. New President of the European Central Bank. European Central Bank (англ.). Процитовано 14 грудня 2019.
  17. IMF's Christine Lagarde nominated for top job at European Central Bank. CNBC. Процитовано 2 липня 2019.
  18. Nikas, Sotiris; Skolimowski, Piotr (16 вересня 2019). Lagarde Will Probably Keep ECB Stimulus Going, Stournaras Says. bloomberg.com. Процитовано 18 вересня 2019.
  19. Smith-Meyer, Bjarke (29 серпня 2019). Lagarde promises to paint the ECB green. POLITICO. Процитовано 9 листопада 2019.
  20. What can we hope from Christine Lagarde as ECB President?. Positive Money Europe (en-GB). 7 вересня 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
  21. Федоров, Михайло. Крістін Лагард вибрала пріоритети. Чи допоможе це євро?. nv.ua (укр.). Процитовано 23 листопада 2020.
  22. Падіння економіки ЄС: глава ЄЦБ озвучила «песимістичний» сценарій. Banker.ua (укр.). 24 квітня 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  23. Глава ЄЦБ: найгірша частина коронакризи, ймовірно, вже позаду. www.eurointegration.com.ua. Європейська правда. Процитовано 23 листопада 2020.
  24. Atkins, Ralph; Whiffin, Andrew. FT ranking of EU finance ministers - FT.com. Financial Times (англ.). Financial Times. Процитовано 23 листопада 2020.
  25. The World's 100 Most Powerful Women. Forbes. Forbes. Процитовано 24 червня 2014.
  26. Top 100 Leaders from Multilateral Organisations: From Christine Lagarde to António Guterres, These Are the Most Influential People in the NGO Sphere. Richtopia. Процитовано 23 грудня 2017.
  27. Christine Lagarde. European Central Bank (англ.). European Central Bank. Процитовано 23 листопада 2020.
  28. Atlantic Council’s Distinguished International Leadership Award for International Monetary Fund Managing Director Christine Lagarde. Atlantic Council (амер.). 1 травня 2019. Процитовано 23 листопада 2020.
  29. Christine Lagarde. Forbes (англ.). Процитовано 13 грудня 2019.
  30. KU Leuven awards honorary doctorate to Christine Lagarde, IMF chief – KU Leuven. Kuleuven.be. Архів оригіналу за 1 March 2014. Процитовано 21 лютого 2014.
  31. Université de Montréal presents honorary doctorate to Christine Lagarde. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  32. Khan, Yusuf. Who is Christine Lagarde? The European Central Bank's first female president kicks off her term | Markets Insider. markets.businessinsider.com (en-us). Market Insider. Процитовано 23 листопада 2020.
  33. Gillian Tett (12 September 2014), Lunch with the FT: Christine Lagarde Financial Times.
  34. Christine Lagarde – La biographie de Christine Lagarde avec (фр.). Gala.fr. Процитовано 21 лютого 2014.
  35. Xavier Giocanti, le mari de... Christine Lagarde (фр.). Paris Match. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 21 лютого 2014.
  37. Guinness, Molly (17 липня 2011). Is this the world's sexiest woman (and the most powerful)?. The Guardian (London). Процитовано 4 вересня 2012.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крістін Лагард

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.