Комітети Європейського парламенту

Комітети Європейського парламенту — одна з ключових ланок законодавчої процедури Європейського Союзу. Постійні комітети складаються з депутатів Європейського парламенту, які обираються на прямих виборах кожні п'ять років. Кожен комітет має голову та чотирьох віце-голів, а також багато членів, кожен із яких має члена-заступника. Також кожен комітет має репортера, який призначається головою комітету зі складу його членів, обов'язком якого є складання звітів від імені комітету. Місця в комітетах розподіляються за методом д'Ондта.

Кімната засідань одного із комітетів Європейського парламенту.
Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій Європейського Союзу

Процедура роботи

В процесі внесення пропозицій та законопроектів Європейська комісія, якій належить виключне право на законодавчу ініціативу, консультується із різними комітетами відповідно до законодавчої процедури Європейського Союзу, і ці комітети надають поради Європейській комісії шляхом створення звітів, пропонування змін до законопроекту чи створення законопроекту самостійно. У випадку якщо хоча б десята частина складу комітету висловлюється проти якоїсь пропозиції, вона виноситься на голосування на наступному засіданні комітету. Також комітет може повернути законопроект до Європейської комісії без змін, якщо проти цього висловлюється менше десятої частини складу комітету.

Комітети також можуть створювати незаконодавчі звіти. Репортер комітету готує такий звіт і представляє його всьому парламенту від імені комітету. Такі звіти мають містити мотивувальну частину, пояснювальну частину та опис фінансових наслідків. Окрім цього, комітети можуть за власною ініціативою створювати звіти, пов'язані із їх компетенцією. Комітет має отримати дозвіл від Ради Президентів Європейського парламенту дозвіл на створення такого звіту і Рада має два місяці на надання відповіді.

Під час підготовки звіту комітет може запитати в іншого комітету його позицію з даного питання, якщо вважає що запропонована зміна стосується компетенції іншого комітету. Голова та репортер цього іншого комітету можуть бути запрошеними на засідання основного комітету. Зміні запропоновані іншим комітетом ставляться на голосування в основному комітеті. Якщо Рада Президентів вирішить, що запитуваний звіт в рівній мірі належить до компетенції двох комітетів, вони будуть проводити спільні засідання і готувати звіт спільно.

Рада голів комітетів та Рада голів делегацій

Рада голів комітетів та Рада голів делегацій є двома важливими органами Європейського парламенту. Рада голів комітетів є політичним органом, який складається із голів всіх постійних та тимчасових комітетів та який покращує взаємодію між різними комітетами. Рада голів делегацій так само є політичним органом, який забезпечує належну роботу міжпарламентських делегацій та делегацій до парламентських асамблей. Ці два органи можуть видавати рекомендації Раді Президентів, а також отримувати доручення від Бюро Європейського парламенту.

Список комітетів

Комітет Абревіатура Голова Політична група, до якої належить голова Вебсайт
Комітет із закордонних справAFET Девід МакАллістерЄвропейська народна партія
  Підкомітет із прав людиниDROI Марія АренаПрогресивний альянс соціалістів і демократів
  Підкомітет із безпеки та оборониSEDE Наталі ЛуазоОновлена Європа
Комітет із розвиткуDEVE Тобіас ТобеЄвропейська народна партія
Комітет із міжнародної торгівліINTA Бернд ЛангеПрогресивний альянс соціалістів і демократів
Комітет із бюджетуBUDG Йоган Ван ОвертвельдтЄвропейські консерватори та реформісти
Комітет із бюджетного контролюCONT Моніка ХольмаєрЄвропейська народна партія
Комітет із економічних та валютних справECON Ірене ТіналіПрогресивний альянс соціалістів і демократів
Комітет із зайнятості та соціальних питаньEMPL Луція Дуріш НіхолсоноваЄвропейські консерватори та реформісти
Комітет із навколишнього середовища, охорони здоров'я та безпеки харчових продуктівENVI Паскаль КафеОновлена Європа
Комітет із промисловості, досліджень та енергетикиITRE Адіна-Йоана ВелянЄвропейська народна партія
Комітет із внутрішніх ринків та захисту прав споживачівIMCO Петра Де СуттерЗелені — Європейський вільний альянс
Комітет із транспорту та туризмуTRAN Каріма ДелліЗелені — Європейський вільний альянс
Комітет із регіонального розвиткуREGI Юнус ОмаріЄвропейські об'єднані ліві/Ліво-зелені Півночі
Комітет із сільського господарства та розвитку сільських територійAGRI Норберт ЛінзЄвропейська народна партія
Комітет із рибальстваPECH Кріс ДевісОновлена Європа
Комітет із культури та освітиCULT Сабіне ФерхеєнЄвропейська народна партія
Комітет із правових питаньJURI Люсі НетсінгаОновлена Європа
Комітет із громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справLIBE Хуан Фернандо Лопес АгіларПрогресивний альянс соціалістів і демократів
Комітет із конституційних справAFCO Антоніо ТаяніЄвропейська народна партія
Комітет із прав жінок та гендерної рівностіFEMM Евелін РегнерПрогресивний альянс соціалістів і демократів
Комітет із петиційPETI Долорес МонсерратЄвропейська народна партія

Тимчасові комітети

Європейський парламент може створювати тимчасові комітети для вирішення специфічних питань чи розслідування якихось подій. Початковий термін повноважень тимчасового комітету складає один рік. Як приклади таких тимчасових комітетів можна навести:

  • Тимчасовий комітет із розслідування діяльності розвідувальної системи «Ешелон» (2000-2001)
  • Тимчасовий комітет із розслідування можливого використання європейських країн Центральним розвідувальним управлінням США для перевезення та незаконного позбавлення волі людей (2005-2007)
  • Тимчасовий комітет із аналізу причин кризи в компанії «The Equitable Life Assurance Society» (2006-2007)
  • Тимчасовий комітет із фінансової, економічної та соціальної кризи (2009-2011)

Делегації

Окрім комітетів, депутати також входять до складу делегацій Європейського парламенту до країн, груп країн або міжнародних організацій. Створюються об'єднані парламентські комітети із комітетами парламентів країн-кандидатів на вступ до ЄС.

Делегації до країн
Делегації до груп країн
  • Країни Анд (Болівія, Еквадор, Колумбія та Перу)
  • Австралія та Нова Зеландія
  • Країни Аравійського півострова (Бахрейн, Ємен, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман та Саудівська Аравія)
  • Країни Південно-Східної Азії (Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Сінгапур, Таїланд та Філіппіни)
  • Країни Центральної Америки (Беліз, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Коста-Рика, Куба, Нікарагуа, Панама та Сальвадор)
  • Країни Карибського басейну (Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Гаїті, Гаяна, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кіттс і Невіс, Сент-Люсія, Суринам, Тринідад і Тобаго та Ямайка)
  • Країни Центральної Азії (Казахстан, Киргизстан, Монголія, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан)
  • Країни Європейської економічної зони (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія)
  • Країни Корейського півострова (Південна Корея та Північна Корея)
  • Країни Магрибу (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко та Туніс)
  • Країни Машріку (Єгипет, Йорданія, Ліван та Сирія)
  • Країни Меркосур (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Парагвай та Уругвай)
  • Країни Південної Азії (Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал, Пакистан та Шрі-Ланка)
  • Країни Південного Кавказу (Азербайджан, Вірменія та Грузія)
  • Боснія і Герцеговина та Косово
Делегації до парламентських асамблей

Посилання

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.