Кувалда
Кува́лда — ручний інструмент, великий ручний дворучний молот[1]. Слово «кувалда» запозичене з російської мови, де утворене шляхом метатези від ранішого «ковадло» (яке походить через українське або білоруське посередництво з пол. kowadło), існує також версія питомо російського походження — від префікса «ку» + «валить»[2].
Кувалда — ударний інструмент, який являє собою важкий (до 16 кг) молот з плоскими бойками (клюпами), що застосовується при важких ковальських роботах, на демонтажі і монтажі конструкцій, де потрібна велика ударна сила. Від молотка кувалда відрізняється значно більшою масою бійка, довжиною рукоятки.
Кувалда — один з найдавніших інструментів, відомих людству. Відповідно до поширенішої етимології, кувалда була ковальським інструментом.
Ударні інструменти повинні бути максимально надійні. Особлива увага приділяється кріпленню рукоятки з головкою. Отвір у головці кувалди («всадив»)[джерело?], куди вставляється рукоятка, повинен бути еліптичної форми і мати ухил від середини до бічних граней 1:10. Це забезпечує надійне кріплення після забивання клина і полегшує насадження головки на рукоятку.
Практика показала, що самі надійні — металеві клини, які входять на глибину, рівну 2/3 ширини голівки молота; забивати клин слід похило до вертикальної осі. Це дозволяє розпирати деревину в двох площинах.
Див. також
- Молот
- Молоток
- Молоток Фізделя
- Молоток Кашкарова
- Відбійний молоток
- Скельний молоток
- Киянка
- Клевець
- Кайло
- Кирка
Посилання
- Великий тлумачний словник сучасної української мови
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
Джерела
- Ударні інструменти коваля.
- Технологія ковки
- Молотки — кувалда, кирочка, киянка та інші[недоступне посилання з липня 2019]