Кузнецов Володимир Іванович

У 1934 році закінчив школу ФЗУ в м. Сталінграді і розпочав свою трудову діяльність: з січня по квітень 1935 року — на Сталінградському заводі «Пролетарій», у червні — липні 1935 року — черговий електрик СталГРЕС. З листопада 1935 до жовтня 1938 року — діловод-статистик Сорокинської рудникової лікарні. З жовтня 1938 по травень 1940 року керував гуртком струнних інструментів клубу імені Горького в м. Краснодон. З червня 1940 по квітень 1941 року — слюсар шахти «1-біс» тресту Краснодонвугілля. З червня 1941 року — директор клубу імені Горького. Серед вихованців клубу були майбутні «молодогвардійці»: Сергій Тюленін, Уляна Громова, Любов Шевцова, Віктор Третякевич, Євген Мошков та інші.

З початком німецько-радянської війни призваний до лав РСЧА і направлений до м. Шостка Сумської області, звідки переведений на Урал. Навчався у піхотному училищі в м. Тюмень, але закінчити його не встиг. У серпні 1942 року з курсантів училища і моряків була сформована 93-тя окрема стрілецька бригада. У жовтні 1942 року бригада залізницею була перекинута на станцію Харабалі, а звідти пішим маршем під Сталінград. Бойове хрещення старший сержант В. І. Кузнецов прийняв 20 жовтня 1942 года в бою за сад Лапшина і висоту 145,5 (Лиса Гора) у складі 7-го стрілецького корпусу генерал-майора С. Г. Горячева.

Воював на Сталінградському, Центральному, Воронезькому, Степовому і 3-му Українському фронтах.

Особливо гвардії молодший лейтенант В. І. Кузнецов відзначився під час битви за Дніпро. Перебуваючи на Кременчуцькому напрямку, в ніч з 30 вересня на 1 жовтня 1943 року взвод під командуванням В. І. Кузнецова одним з перших був переправлений на правий беріг річки Дніпро, де вів безперервні бої з чисельно переважаючими силами супротивника. Відбито 5 ворожих контратак, іноді переходячи в рукопашну сутичку.

У січні 1945 року визнаний інвалідом війни 2-ї групи і звільнений в запас за станом здоров'я.

Після демобілізації оселився в м. Первомайську Одеської (нині — Миколаївської) області. Працював замполітом школи ФЗУ № 9, старшим вихователем дитячого приймальника-розподільника МВС, старшим інспектором з кадрів БМУ-6, директором школи ФЗУ, майстром БУ-16. З 1962 року і до виходу на пенсію працював на каменедробильному заводі «Граніт»: інженером відділу кадрів, майстром ВТК, старшим інженером заводської лабораторії, лаборантом-контролером. У січня 1978 року вийшов на заслужений відпочинок. Вів значну громадську і виховну роботу.

Помер 10 квітня 1987 року. Похований на кладовищі по вулиці Кам'яномостівській.

Грамота Президії ВР СРСР про присвоєння В. І. Кузнецову звання Героя Радянського Союзу.