Кукуруза Павло

Павло Кукуруза народився 4 березня 1896 року в Новій Ушиці в родині відомого подільського пасічника. 1917 року закінчив Переяславську гімназію. 1918 року вступив до новоствореного Кам'янець-Подільського державного українського університету.

Навчався і одночасно працював у видавництві Подільського губернського земства. Він організував читальню товариства «Просвіта» та аматорський драматичний гурток в Ушиці. На цей період припадають і перші кроки Кукурузи у видавничій справі. 1918 року в рідному місті видав власним коштом книжку Степана Руданського «Лірика, співомовки та байки» накладом 5 тисяч примірників. Увесь тираж він привіз до Кам'янця-Подільського на продаж. Голова губернського земства та комісар освіти Віктор Приходько, захоплений сміливим вчинком студента, відкупив у нього книги. Заохочений успіхом, Кукуруза здав до друку нові книги, однак не встиг їх видати: у листопаді 1919 року Кам'янцем-Подільським остаточно оволоділи більшовики.

Не сприйнявши більшовицької революції, Павло Кукуруза емігрував спочатку до Варшави, а згодом до Ужгорода. В 1922 році відкрив тут власне видавництво. У вільний від робити час займався бджільництвом, організувавши в Ужгороді товариство «Рій», а при ньому пасіку, яка згодом виросла до 100 сімей і стала показовою. На пасіці діяли практичні курси бджільництва, які за 1925—1926 роки відвідали 800 слухачів.[1]

Упродовж 1923—1926 років за його сприяння видавалися часопис «Підкарпатське пчолярство», місячник «Пчолярство» та підручники для пасічників[2]. Крім того Павло Кукуруза працював у редакції популярного молодіжного журналу «Пчілка»[3]. Протягом міжвоєнного періоду брав участь в багатьох, культурницьких заходах, що проводилися товариством «Просвіта».[4]

Докладав чимало зусиль для редагування методично-педагогічної літератури. Редагував «Літературний листок», що виходив як додаток до газети «Свобода», альманахи та календарі «Просвіти», видав власні праці з природознавства, географії та рослинництва. За його участі упродовж 1923—1938 років видано близько 80 книжок. До того ж Павло Кукуруза був постійним членом керівництва просвітянської бібліотеки та видавництва в Ужгороді. Після Віденського арбітражу,2 листопада 1938 року, брав участь в евакуації українських бібліотек та архіву Крайового уряду з Ужгорода до Хуста. В 1939 році був призначений Августином Волошином на посаду державного бібліотекаря й керівника Архіву Карпатської України.

Павло Кукуруза був заарештований угорською владою у березні 1939 року, за участь в національно-визвольних змаганнях закарпатських українців та висланий з території краю. Виїхавши до Чехії, потрапив до рук німеців, які відправили його на примусові роботи поблизу Берліна. Упродовж 1941—1943 років Павло Кукуруза працював технічним редактором в культурно-науковому видавництві Українського національного об'єднання, що знаходилося в Празі. Тут його знову заарештували і вислали до концентраційного табору в Терезієнштадті (1943—1945). Після звільнення переїхав до Мюнхена, де продовжив займатися видавничою справою в Українському технічно-господарському інституті у 1945—1949 роки. У 1949 році емігрував до США і оселився в місті Міннеаполіс штату Міннесота. Похований на українському кладовищі св. Андрія в Бавнд Бруці штату Нью Джерсі.

• В. В. Ґабор. Кукуруза Павло // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Галина Медведчук. Бджолярство на Поділлі
• Пакуляк Василь. Життя і заслуги сл. п. Павла Кукурузи // Свобода. — 1978. — 15 червня. — Число 133. — С. 4.
• Зірка Ґрендона-Донська. Св. п. Маруся Кукурузова-Король // Свобода. — 1996. — 18 червня. — Число 115. — С. 3.