Кульженко Поліна
Поліна Аркадіївна Кульженко (1891, Київ — †1984, Кострома) — український музейник, мистецтвознавець.
| Поліна Аркадіївна Кульженко | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Поліна Аркадіївна Ґолубкова |
| Народилася |
1891 Київ |
| Померла |
1984 Кострома |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Національність | росіянка |
| Місце проживання | Київ, Ярославль, Кострома |
| Діяльність | музейник, мистецтвознавець |
| У шлюбі з | Василь Стефанович Кульженко (1865-1934), видавець |
Маловідома біографія
Уроджена Ґолубкова. Дружина українського видавця Василя Стефановича Кульженка (1865—1934).
Навчалась у гімназії С. Львової, на розі Хрещатика і Прорізної – в будинку, перебудованому Владиславом Городецьким, де була одна з популярних київських кондитерських «Жорж». З 1909 року працювала у Художньо-промисловому музеї. У 1920-і почала викладати, посіла визначне місце серед мистецтвознавців Києва.
Вирізнялась освіченістю, широтою поглядів, відданістю мистецтву. Володіла персональною бібліотекою в 1.500 томів, мала 2.500 діапозитивів з історії образотворчих мистецтв, меблі з червоного дерева і карельської берези. Оселю музейника прикрашав відливок уславленої скульптури доби еллінізму — Венери Мілоської, зроблений у майстернях Лувру (Париж).
Під час німецької окупації Києва призначена директором Київської картинної галереї.
До 22 вересня 1943 року не покидала окупований німцями Київ. Працювала в музеї разом з небагатьма працівниками, що залишились в Києві.
Після пограбувань музею взялася супроводжувати коштовні експонати київського музею, бо враховувала можливість їх загибелі в воєнну добу. В партії, призначеній до вивозу, було близько 1.500 творів мистецтва, зокрема Михайла Врубеля, Івана Айвазовського, 200 ікон, графічні твори. Заради цього покинула напризволяще оселю з персональною бібліотекою, збіркою діапозитивів, відливком Венери Мілоської. Пізніше це було розцінено радянською владою як співпраця з загарбниками.
В червні 1945 після перевірок НКВД повернулася з окупованих територій в село Синявине, де працювала на цукровому заводі.
Її засудили до ув'язнення 1946 на десять років таборів. Важкий тягар звинувачень був посиленим через припущення, що Кульженко знала про місце схованки уславленої Бурштинової кімнати, вивезеної в Кенігсберг із Царського Села. Але вона не працювала в Царському Селі і не перебувала там під час евакуації кімнати.
НКВС примусово переселив Кульженко в Росію, де вона 10 років працювала в Ярославській виправно-трудовій установі (в'язниці). Після цього (через заборону жити в столицях союзних республік СРСР) оселилась в місті Кострома. Не маючи своєї оселі, мешкала у знайомої, працювала і переказувала зароблені гроші на рахунки музеїв Києва.
Померла у віці 93 роки в будинку для самотніх і перестарілих.
Поліна Кульженко вела приватні щоденники, що зберігаються в російських архівах. Зроблені П. А. Кульженко описи творів мистецтва, наукові паспорти та картки були знайдені після війни та стали базою для створення переліків творів мистецтва, що підлягали поверненню в Росію з Німеччини (реституція).
Поліна Кульженко — персонаж декількох ворожо щодо неї написаних статей і книжок доби СРСР, серед яких «Тайна Янтарной комнаты» (автор — Кролевський В.), де засуджену на той час Поліну Кульженко виведено під прізвищем Руденко. Реальної Поліни Кульженко вони не стосуються ні за документами, ні біографічно.
Джерела та література
- С. І. Білокінь. Кульженко Поліна Аркадіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 473. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- К. І. Ладиженська. Кульженко Поліна Аркадіївна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Матеріали приватного архіву
- Газета «Нове слово»