Кунжут індійський

Кунжу́т індійський[1][2] (Sesamum indicum L.), також кунджу́д або сеза́м — рослина роду сезам (Sesamum), що росте в дикому вигляді в тропічній і південній Африці та широко розводиться в тропічних районах Азії і Америки. Олійна культура, насіння широко використовується в кулінарії.

Кунжут індійський
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Кунжутові (Pedaliaceae)
Рід: Кунжут (Sesamum)
Вид:
S. indicum
Біноміальна назва
Sesamum indicum

Морфологічна характеристика

Однорічна рослина. Нижні листки протилежні, решта чергуються. Квіти в пазухах листків, віночок трубчастий, дещо неправильної форми, жовтуватий. Зустрічаються форми з блакитними або пурпуровими квітами. 4 тичинки, з них 2 довші за інші. Плід — коробочка з численним насінням. Насіння містить до 60 % олії.

Харчова цінність

Дані харчування — смаженого та сухого незбираного кунжуту

Харчова цінність в 100 г (3,5 унції):

Насіння смажене Насіння сушене
Енергія 565 ккал (+2360 кДж) 573 ккал (2400 кДж)
Вуглеводи 25,7 г 23.45 г
Цукор 0,48 г 0,3 г
Харчові волокна 14,0 г 11,8 г
Жир 48,00 г 49,7 г
Білок 16.96 г 17,7 г
Вітаміни:
Тіамін (B1) 0,8 мг (70 %ДН) 0,8 мг (70 %ДН)
Рибофлавін (В2) 0,25 мг (21 %ДН) 0,25 мг (21 %ДН)
Нікотинова кислота (В3) 4.6 мг (31 %ДН) 4.5 мг (30 %ДН)
Фолієва кислота (В9) 98 мкг (25 %ДН) 97 мкг (24 %ДН)
Корисні речовини:
Кальцій 989 мг (99 %ДН) 975 мг (98 %ДН)
Залізо 14.8 мг (114 %ДН) 14.6 мг (112 %ДН)
Магній 356 мг (100 %ДН) 351 мг (99 %ДН)
Марганець 2,5 мг (119 %ДН) 2,5 мг (119 %ДН)
Фосфор 638 мг (91 %ДН) 629 мг (90 %ДН)
Калій 475 мг (10 %ДН) 468 мг (10 %ДН)
Натрій 11 мг (1 %ДН) 11 мг (1 %ДН)
Цинк 7.16 мг (7 %ДН) 7.8 мг (82 %ДН)

Використання
  • Збір кунжуту
  • Плід кунжуту з насінням
  • Зернятка кунжуту
  • Козинаки з кунжуту

Кунжут людям відомий з давніх-давен — завдяки своєму насінню, яке рослина ніби сама пропонує перехожим. Насіння міститься у коробочках, які у стиглому вигляді розкриваються, як тільки їх торкаються, або ж навіть від різкого звуку, наприклад плескання долоні. Власне, завдяки цій своїй особливості сезам потрапив до казки — в деяких перекладах ще й під арабським іменем «сімсім» — в якій печера відкривалася від однієї згадки про його зернятка.

Ще одна корисна властивість кунжуту — він росте навіть на бідних ґрунтах, іноді на самій межі пустелі, там, де інші культурні рослини гинуть. Спочатку кунжут просто їли. Потім навчилися виробляти з нього борошно і пекти хліб. Використовували його також для виготовлення напоїв, зокрема й хмільних, на кшталт пива. І зрештою почали видобувати олію.

Спочатку люди збирали зернятка дикого кунжуту — він і зараз росте в Африці. А близько 3500 року до нашої ери навчилася й самі вирощувати його для своїх потреб. Швидше за все це сталося в Індії — хоча деякі дослідники кажуть про ту ж Африку чи, навпаки, Далекий Схід. Принаймні, ми напевно знаємо, що мешканці найдавніших міст долини Інду — Хараппи і Мохенджо-Даро — не лише самі споживали кунжут, а й постачали його до Месопотамії.

Достеменно не відомо, як вони називали рослину. Але вчені вважають, що мова, якою розмовляли в долині Інду, була близькою до нинішніх говірок Південної Індії. А там кунжут називають «ел» або «еллі». Можливо, саме від цього імені походить і шумерська назва кунжутової олії, «ілу», яку згодом запозичили інші народи для позначення олії взагалі.

Сам кунжут, який швидко навчилися вирощувати і в Месопотамії, шумери називали по-іншому, «геші» — тобто «масна трава». А в мові їхніх сусідів аккадців той самий вислів звучав як «шамашаму» — ось звідки й взявся той самий арабський «сімсім» та грецький і український «сезам». Назва «кунжут» є перською і походить від іще давньоарійського слова «кунг», яким позначали насіння трави.

В Китаї кунжут отримав назву «хума» — тобто «чужинські» чи навіть «варварські коноплі». Втім, смак кунжутової олії китайцям зрештою сподобався більше, аніж конопляної — зараз її використання вважають одним із «стовпів китайської кухні».[3].

Сьогодні насіння кунжуту використовується як для виробництва олії, так і в борошняних виробах (булочки, випічка). Особливо інтенсивний смак і аромат мають смажені зернятка кунжуту. Їх також використовують як приправу.

В Китаї та на Сході вважається, що зернятка кунжуту подовжують життя. В Аюрведі кунжутова олія використовується зовнішньо при захворюваннях шкіри.

В Україні з кунжуту роблять козинаки.

Рослина підходить для вирощування в Україні, оскільки її вегетаційний період складає 120—140 днів. З XVIII сторіччя кунжут — намагалися вирощувати в Криму. Втім справа йшла важко, доводилося навіть обіцяти особливі нагороди тим, хто наважувався відводити землі підцю культуру[3]. У 1960-ті рр. радянська влада заборонила сіяти кунжут в українському Причорномор'ї, бо це начебто ознака розкоші. Запорізька область у 2015 році планувала почати сіяти кунжут для створення нових робочих місць, але підвела погода.

Примітки
  1. Sesamum indicum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Олексій Мустафін. Олія. Масні перегони. Еспресо. 2019-04-28.

Література
  • Васильченко И. Т. Sesamum orientale L. — Кунжут восточный // Флора СССР. В 30 т. / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1958. — Т. XXIII. — С. 12—13. — 776 с. — 2300 экз.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.