Кунько Антін Семенович

Антін Семенович Кунько́ (1882, с. Чернелів-Руський, нині Тернопільського району Тернопільської області — після 1940) — український селянин, громадський, політичний діяч.

Кунько Антін Семенович
Народився 1882
Чернелів-Руський, Тернопільський район, Тернопільська область, СРСР
Помер не раніше 1940
СРСР
Країна  ЗУНР Австро-Угорщина, Друга Польська Республіка
Національність українець
Діяльність селянин, громадський, політичний діяч
Партія УНДП

Життєпис

Антін Кунько народився 1882 року в селі Чернелеві-Мазовецькому (нині Чернелів-Руський[1]) (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).

За родом занять — селянин,[2] також був діяльним на освітянській та кооперативній ділянках роботи.

На початку 1919 року обраний делегатом доповненої Української Національної Ради ЗУНР від Тернопільського повіту[3]. Тоді також був членом УНДП.[4] Входив до числа активістів «Подільського союзу кооператив», який діяв від 14 грудня 1923 року в Тернополі.[5]

Обраний послом до Сейму ІІ-ї Речі Посполитої у 1928—1930 роках від Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО).[1] 12 березня 1930 року разом з послом о. Леонтієм Куницьким брав участь у віче у приміщенні «Міщанського братства», скликаному повітовим комітетом УНДО в м. Тернополі.[6] 19 вересня 1930 року був арештований польською владою, безпідставно звинувачений за антидержавні промови на вічах; просидівши 19 діб в тюрмі у Тернополі, був відпущений на волю.[7]

Як свідок був викликаний до суду 28 січня 1932 року у справі арештованого владою українського посла д-ра Івана Заваликута.[8]

21 грудня 1934 року головував на Повітовому народному з'їзді в Тернополі, під час виступу приділив увагу покійному Михайлові Грушевському.[9] 5 травня 1935 року мав бути обраним членом волосної ради у Великих Бірках, однак через незаконний спротив представників польської влади цього не сталося.[10] Тому 8 травня в середу посол д-р Степан Баран та член воєводського самоуправного виділу професор Ілярій Брикович подали звернення з цього приводу («інтервенція») до воєводського уряду.[11] Працював на посаді директора «Українбанку» в Тернополі (1935).

1940 року вивезений на схід більшовиками, подальша доля невідома.

Примітки
  1. Дуда І., Пиндус Б. Кунько Антін Семенович… — С. 282.
  2. Лазарович М. Друга столиця ЗУНР // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  3. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 85.
  4. Павлишин Олег. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року) Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine..
  5. Матейко Р., Щербак Л. Подільський союз кооператив (ПСК) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 104—105. — ISBN 978-966-528-279-2.
  6. З політичного життя[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1930. — Ч. 67 (26 березня). — С. 3.
  7. Посол Кунько на волі[недоступне посилання з червня 2019] // Діло. — 1930. — Ч. 230 (16 жовтня). — С. 3.
  8. Розправа проти б. послів прал. о. Куницького та д-ра Заваликута[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1932. — Ч. 21 (30 січня). — С. 4.
  9. Повітовий Народній З'їзд у Тернополі[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1935. — Ч. 2. (2 січня). — С. 3.
  10. Вибори до повітової ради у Бірках Великих, пов. Тернопіль[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1935. — Ч. 119. (9 трав.). — С. 4.
  11. Інтервенція у тернопільському воєвідстві[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1935. — Ч. 122 (12 трав.). — С. 1.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.