Курманович Віктор Йосипович
Ві́ктор Курмано́вич (26 листопада 1876, с. Велика Вільшаниця, нині Золочівська міська громада, Львівська область — 18 жовтня 1945, м. Одеса) — український військовий діяч, підполковник австро-угорської армії, генерал-чотар УГА, командир групи «Жовква», потім — групи «Північ» і І корпусу УГА.
Віктор Курманович | |
---|---|
генерал УГА | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
26 листопада 1876 с. Велика Вільшаниця, нині Золочівська міська громада, Львівська область |
Смерть |
18 жовтня 1945 (68 років) м. Одеса, нині Україна |
Військова служба | |
Приналежність |
![]() ![]() |
Війни / битви | Перша світова війна |
Командування | |
група «Жовква» група «Південь» Перший корпус УГА | |
Нагороди та відзнаки | |
![]() |
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.[1]
Життєпис
![](../I/General_UHA_Viktor_Kurmanovych1.jpg.webp)
Народився 26 листопада 1876 року в селі Велика Вільшаниця, нині Золочівський район, Львівська область, Україна (тоді Золочівського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї священика УГКЦ Йосипа Курмановича.
Батько віддав сина після закінчення п'ятого класу в гімназії до кадетської школи у Львові, звідки був скерований на навчання у військову академію. Після її закінчення він одержав призначення в Генеральний Штаб австрійської армії.
В час Першої світової війни потрапив у російський полон, проте в тюрмі він був не довго. Його обміняли за офіцера російської армії, що був в австрійському полоні. Після полону він опинився на передовій, в окопах, які стали ледь не його домівкою на довгі роки війни.
Він пройшов шлях від офіцера австро-угорської армії (підполковник (Oberstleutnant) з 1 лютого 1917[2]) до генерала Галицької армії.
Після розвалу Австро-Угорської імперії він уже в рядах ЗУНР і в другій половині листопада 1918 р. полковник Курманович прибув до Тернополя (де був осідок Державного Секретаріату Військових справ) (військовий міністр) і йому наказано очолити північне крило вже українсько-польського фронту. Від грудня 1918 командував групою «Північ»: — сокальська, угнівська, белзька, равська, яворівська та янівська «партизанські» групи об'єдналися у військове з'єднання «Північ», встановивши український контроль над територією північніше Львова — Янова — Яворова, західніше Рави-Руської — Белза — Сокаля і до Волині. Пізніше він був підвищений у званні до генерала-четаря Галицької армії. Від лютого 1919 р. — Державний секретар військових справ УНР.
Кінцем квітня — початком травня 1919 року Головнокомандувач Галицької армії М. Омелянович-Павленко та начальник штабу В. Курманович подали рапорти про свою відставку, одначе Президент ЗОУНР Є.Петрушевич її не прийняв.
![](../I/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%86%D0%86_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%E2%80%99%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A1%D1%96%D1%87%D1%96_%D0%B2_%D0%A5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%96_19_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_1939_%D1%80..jpg.webp)
11 серпня 1919 для спільних дій об'єднаних сил українських армій сформовано Штаб Головного отамана (ШГО), який об'єднав штаб Дієвої армії та Начальну команду Галицької армії; начальником штабу став генерал М.Юнаків, квартирмейстером — представника УГА генерал В. Курманович, начальником оперативного відділу — референт Є.Петрушевича з військових питань, підполковник К. Долежаль.На початку 1920 р. УГА перестала існувати. Після ліквідації табору інтернованих частин УГА 1923 p. генерал поселився у Відні.
У міжвоєнні роки В. Курманович брав активну участь у громадсько-політичному житті української еміграції, діяльності військових організацій. Він тісно співпрацював з УВО і ОУН полковника Є. Коновальця, обирався членом Проводу Українських Націоналістів, заступником голови Української Національної Організації в Німеччині, був організатором багатьох заходів військової еміграції.
У роки Другої світової війни генерал був одним з активних організаторів створення української дивізії «Галичина».
Після закінчення Другої світової війни, у 1945 році радянська спецслужба заарештувала В. Курмановича і завезла до тюрми в місті Одеса.
Помер 18 жовтня 1945 в Одесі, нині Україна (тоді Українська РСР, СРСР) у лікарні внутрішньої тюрми НКВС.
Нагороди Австро-Угорщини
- Орден Залізної Корони 3 ступеня з воєнною декорацією і мечами (1917)[3]
- Хрест Військових Заслуг 3 ступеня[4]
- Бронзова медаль «За військові заслуги» на стрічці хреста «За військові заслуги»[4]
- Військовий Хрест Карла[4]
- Офіцерський знак «За службу» ІІІ ступеня[4]
- Бронзова ювілейна пам'ятна медаль 1898[4]
- Ювілейний хрест[4]
- Пам'ятний хрест 1912/13[4]
Вшанування пам'яті
Примітки
- Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
- Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 102.
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 120.(нім.)
- Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 482.
Джерела та література
- Науменко К. Курманович Віктор Йосипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 525. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Науменко К. Курманович Віктор Йосипович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Генерал Віктор Курманович Газета «Стрілець», 1919 рік, 23 липня.
- ЗУНР 1918—1923. Уряди. Постаті. Віктор Курманович
Посилання
- Курманович Віктор // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 799. — 1000 екз.