Курт Штавіцкі

Син чиновника. В кінці Першої світової війни воював на фронті солдатом. У 1919 році вступив на службу в фрайкор Штайна в Шлезвіг-Гольштейні, потім перейшов на службу в органи поліції. Ще до приходу націонал-соціалістів до влади в березні 1932 вступив в НСДАП (партійний квиток № 1 114 037), а в червні 1932 року — в СС (№ 44 889). У 1933 році перейшов зі служби охорони порядку в Гамбурзі в гестапо. Незабаром після цього опинився замішаний у вбивстві бійця Кільського штурмового загону, посвяченого в контрабандні схеми в гамбурзькому порту, які покривав Штавіцкі. Відповідне розслідування щодо Штавіцкі не дало результатів. У 1936—1939 роках служив в гестапо Оппельна.

Після Польської кампанії був призначений главою комісаріату прикордонної поліції в Саноку. З середини жовтня 1940 року обіймав посаду начальника поліції безпеки і СД в Кракові. З липня 1941 року Штавіцкі очолив гестапо в підпорядкуванні начальника поліції безпеки і СД в Лемберзі. Там він керував айнзацгрупою, яка знищувала євреїв, а також брав участь у депортації єврейського населення в концтабір Белжець. В ході Sonderaktion 1005 очолював команду, яка проводила ексгумацію трупів убитих євреїв і військовополонених з масових поховань і їх кремацію. Штавіцкі взяв участь у вбивстві не менше 160 000 чоловік.

У жовтні-листопаді 1943 року перевівся в гамбурзьке відділення гестапо, де на керівних посадах переслідував групи опору. 1 жовтня 1944 року[1] перейшов на службу до Головного управління імперської безпеки в Берліні, де входив в особливу комісію з розслідування обставин Липневого замаху. Вів допит із застосуванням сили щодо Ганса фон Донаньї. У квітні 1945 року організував в концтаборі Флоссенбюрг страту Канаріса, Остера і Бонхеффера. З Флоссенбюрга вранці 15 квітня 1945 року Штавіцкі в телеграмі Ріхарду Глюксу і Генріху Мюллеру доповів про смерть Фрідріха фон Рабенау. У той же день Штавіцкі повернувся в Берлін. 21 квітня 1945 року під час Берлінської операції отримав від Мюллера наказ стратити в'язнів у в'язниці на Лертер-штрассе. Командував розстрільної командою з тридцяти есесівців, які вбили в ніч з 22 на 23 квітня 15 в'язнів в'язниці на Лертер-штрассе. Шістнадцятий в'язень Герберт Косней отримав важке поранення, але залишився живий, прикинувшись мертвим, і згодом розповів про страту.

Штавіцкі зник і 1 травня 1945 року одержав в гестапо Фленсбурга гроші і фальшивий паспорт на ім'я Курта Штайна. У жовтні 1945 року переїхав в Бад-Годесберг і з 1953 року до своєї смерті працював в реєстратурі Німецького науково-дослідного товариства. Штавіцкі був ідентифікований тільки в 1970 році.

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами[1]

• Johannes Tuchel. …und ihrer aller wartet der Strick.": Das Zellengefängnis Lehrter Straße nach dem 20. Juli. — Berlin: Lukas Verlag, 2014. — ISBN 978-3-86732-178-5.
• Thomas Sandkühler. Endlösung in Galizien. Der Judenmord in Ostpolen und die Rettungsinitiativen von Berthold Beitz 1941—1944. — Bonn: Dietz Nachfolger, 1996. — ISBN 3-8012-5022-9.
• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
• Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien, 1941—1944. — München: Oldenbourg, 1997. — ISBN 3-486-56233-9.
• Константин Залесский. СС. Самая полная энциклопедия. М.: Яуза-Пресс, 2012, ISBN 978-5-9955-0462-7 с. 404