Кустолове
Ку́столове — село в Україні, у Драбинівській сільській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 354 осіб. Колишній центр Кустолівської сільської ради.
село Кустолове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район/міськрада | Полтавський район |
Громада | Драбинівська сільська громада |
Рада | Драбинівська сільська рада |
Облікова картка | Кустолове |
Основні дані | |
Засноване | 1700 |
Населення | 354 |
Площа | 2,533 км² |
Густота населення | 139,76 осіб/км² |
Поштовий індекс | 39340 |
Телефонний код | +380 5344 |
День села | 23 вересня |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°17′46″ пн. ш. 34°30′29″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
89 м |
Найближча залізнична станція | Нові Санжари |
Відстань до залізничної станції |
10 км |
Місцева влада | |
Карта | |
Кустолове | |
Кустолове | |
Мапа | |
День села — 23 вересня.
Географія
Село розташоване за 18 км на південь від смт Нові Санжари, за 10 км від залізничної станції Нові Санжари, за 5 км до траси Полтава — Нехвороща. Село стоїть на річці Кустолове, вище за течією примикає село Варварівка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Галущина Гребля, на протилежному березі — село Малі Солонці.
Походження назви
Здавна на берегах річки Кустолове ростуть численні кущі та верболіз, вважають, що назва села походить від слова «кущ».
Історична довідка
Село засновано 1700 року.
За даними на 1859 рік у власницькому селі, центрі Кустолівської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії, мешкало 451 особа (226 чоловічої статі та 225 — жіночої), налічувалось 89 дворових господарств, існували православна церква та завод, відбувалось 2 щорічних ярмарки[1].
У 1859 році Кустолове було центром волості, що належала до Кобеляцького повіту.
З 1923 року Кустоловська сільська рада входить до складу Новосанжарівського району. Їй підпорядковувалися села Василівка і Кустолове, хутори Губівка, Малі Солонці, Мар'янівка.
У 1926 році в Кустоловому кількість населення становила 770 осіб, кількість дворів — 152. 1930 людей примушували погоджуватися на нову форму кріпацтва — роботу в колгоспах. Комуністи свторили їх тут чотири. Ці установи модерували голодоморні акції більшовиків, які наймали буксирів для вилучення усіх продуктів. Тоді ж кількість населення відчутно зменшилася, що згодом комуністи приписували рокам німецької окупації.
У 1937 році на базі колишнього радгоспу було засновано туберкульозний диспансер.
Під час Другої світової Війни частина людей евакуювалася на роботи у Німеччину, уникнувши примусової мобілізації до сталінського війська у 1943.
На території села у 1948 році працювали колгоспи: «Перемога», ім. Щорса, ім. Пархоменка, «16-річчя Жовтня» та «13-річчя Жовтня».
З кінця 1950-х до складу Кустолівської сільської ради входять села Богданівка та Варварівка, органом місцевого самоврядування яких стала Богданівська сільська рада у 1995 році.
У 1965 році було здано нове приміщення Кустолівської дільничої лікарні. У листопаді 1976 року запрацювала Кустолівська автоматична телефонна станція. У 2006 році було введено в дію сільський водогін по вулиці Поштовій.
Економіка
- ПАФ «Кустолівська».
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
Відомі люди
- Діхтяр Олекса Іванович — український письменник, перекладач і педагог (псевдонім — Д. Аскело);
- Кибкало Михайло Мусійович — Герой Радянського Союзу;
- Співак Марк Сидорович — голова Донецького облвиконкому (червень 1949 — серпень 1950 рр.)
- Чухліб Тамара Василівна — депутат Верховної Ради УРСР 8-9-го скликань.
Джерела
- Облікова картка с Кустолове Полтавська область, Новосанжарський район[недоступне посилання з квітня 2019]
- К. Тищенко. Забуті ґабри-вигнанці: Доповідь 14 травня 2009 р. на ІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історії стародавнього світу» (Історичний факультет КНУ)
- село Кустолове[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода в селі Кустолове
Див. також
Примітки
- рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 1984)