Кшесінська Матильда Феліксівна

Народилася в родині артистів балету Маріїнского театру Фелікса Кшесінського (1823—1905 р.р.), що прибув до Петербурга з Варшави на початку 1850-х, і Юлії Домінської, вдови танцівника Леде (мала п'ятьох дітей від першого шлюбу). Сестра балерини Юлії Кшесінської[7] («Кшесінська 1-а»; у шлюбі Зедделер, чоловік — барон Олександр Зедделер) і танцівника, балетмейстра Іосифа Кшесінського (1868—1942 р.р.)[8], що помер під час блокади Ленінграду.

У 1890—1894 роках зустрічалася с цісаревичем Миколою Олександровичем (майбутнім імператором Миколою II); вважається, що стосунки скінчилися після заручин цісаревича з Алісою Гесенською (Олександрою Федорівною) у квітні 1894 року[9]^{[неавторитетне джерело]} (або до шлюбу Миколи з Гесенською). За оцінкою петербурзького історика, Лева Лур'є, це була прекрасна історія любовно-дружніх (а не любовно-пристрасних) стосунків, «що прикрашала юність государя Миколи II, і не плямувала його жодним чином, оскільки скінчилася до шлюбу з Алісою Гесенською і оскільки государ жодного разу їй не зрадив, так само, швидше за все, і государиня не зраджувала Миколі II»[10].

Пізніше мало стосунки з великими князями Сергієм Михайловичем та Андрієм Володимировичем. 18 липня 1902 року у Стрєльні народила сина Володимир (у родині його називали «Вова»), що отримав за Височайшим указом від 15 жовтня 1911 року прізвище «Красінський» (за сімейними переказами, Кшесінські походили от графів Красінських), по-батькові «Сергійович» та стовбове дворянство.

30 січня 1921 року у Каннах в Архангело-Михайлівскій церкві вступила до морганатичного шлюбу з великим князем Андрієм Володимировичем, котрий всиновив її сина (той став Володимиром Андрійовичем). У 1925 році перейшла з католицтва у православ'я з іменем Марія.

30 листопада 1926 року Кирило Володимирович надав їй та її дітям титул і прізвище князів Красінських, а 28 липня 1935 року — світлійших князів Романовських-Красінських.

Могила Андрія Володимировича, Матильди Кшесінської та Володимира Красінського на цвинтарі Сент-Женевьєв-де-Буа.

Матильда Кшесінська померла 5 грудня 1971 року, не доживши декілька місяців до сторіччя. Похована на цвинтарі Сент-Женевьєв-де-Буа під Парижем в одній могилі з чоловіком та сином. На пам'ятнику епітафія: «Світлійша княгиня Марія Феліксівна Романовська-Красінська, заслужена артистка імператорьских театрів Кшесінська». Дід балерини — Іван-Фелікс (1770—1876) — також був довгожителем, проживши 106 років.

Внучата племінниця Матильди Кшесінської, онука Ю. К. Севенарда Елеонора Севенард у 2017 році прийнята до балетної трупи Большого театру[11].

Адреси Матильди Кшесінської у Санкт-Петербурзі:

• 1892—1906 — Англійський проспект, 18;
• 1906 — березень 1917 року — Особняк Кшесінської — Велика Дворянська вулиця (нині — вулиця Куйбишева), 2;
• березень — липень 1917 — квартира П. Н. Володимирова — Олексіївська вулиця, 10.

Під час Першої світової війни, коли війська Російської імперії сильно страждали від нестачі снарядів, верховний головнокомандуючий великий князь Миколай Миколайович стверджував, що безсилий щось вдіяти з артилерійським відомством, тому що Матильда Кшесінська впливає на артилерійські справи і бере участь у розподілі замовлень між різними фірмами[12]^:162.

Влітку 1917 року назавжди поїхала з Петрограду, спершу до Кисловодську, а у 1919 році до Новоросійську, звідки разом з сином відпливла за кордон.

Невдовзі після перевороту, коли Сергій Михайлович повернувся зі Ставки та був звільнений з посади, що займав, він запропонував Кшесінській шлюб. Проте, як пише вона у мемуарах, вона йому відмовила через Андрія[13].

Матильда Кшесінська з сином

Після лютого 1917 року Кшесінська, що втратила дачу та втекла зі знаменитого Особняка Кшесінської, поневірялася чужими квартирами. Вона вирішила вирушити до Андрія Володимировича, що знаходився у Кисловодську. 13 липня 1917 року Кшесінська з сином полишила Петербург, прибувши до Кисловодську потягом 16 липня. Андрій з матір'ю великою княгинею Марією Павлівною та братом Борисом займав окремий будинок. На початку 1918 року до Кисловодську «докотилася хвиля більшовизму». У Кисловодську Володимир поступив до місцевої гімназії та успішно завершив її.

Після революції Андрій з матір'ю та братом Борисом жив у Кисловодську (туди ж приїхала Кшесінська з сином Володимиром). 7 серпня 1918 року брати були заарештовані й перевезені до П'ятигорську, проте за день відпущені під домашній арешт. 13 числа Борис, Андрій та його ад'ютант полковник Кубе втекли у гори, в Кабарду, де й переховувалися до 23 вересня. Кшесінська в підсумку опинилася з сином, родиною сестри та балериною Зінаїдою Рашевською (майбутньою дружиною Бориса Володимировича) й іншими біженцями, котрих було близько сотні, у Баталашинській (з 2 по 19 жовтня), звідки караван під охороною висунувся до Анапи, де вирішила влаштуватися велика княгиня Марія Павлівна, що їхала під конвоєм. У Туапсе всі сіли на пароплав «Тайфун», котрий доправив всіх до Анапи. Там Володимир захворів віспою-іспанкою, та його вилікували. У травні 1919 року усі повернулися до Кисловодську, котрий вважали звільненим, де залишалися до кінця 1919 року, відбувши звідти після тривожних новин до Новоросійську. Біженці їхали на потязі з 2-х вагонів, де велика княгиня Марія Павлівна їхала у вагоні 1-го класу зі своїми знайомими та оточенням, а Кшесінська з сином — у вагоні 3-го класу.

У Новоросійську прожили 6 тижнів просто у вагонах, до того ж навколо лютував сипний тиф. 19 лютого (3 березня) 1920 року відпливли пароплавом «Семираміда» італійського «Трієстіно-Ллойд». У Константинополі вони отримали французькі візи.

12 (25) березня 1920 року родина прибула до Кап-д'Ай, де 48-річній Кшесінській належала вілла[14]. Її старший брат Іосиф лишився в Росії, продовжував працювати у Кіровському театрі та помер під час блокади Ленінграду у 1942 році.

У 1929 році відкрила власну балетну студію у Парижі. Серед її учениць була «бебі-балерина» Тетяна Рябушинська. Під час занять Кшесинська була тактовна, вона ніколи не підвищувала голосу на своїх учнів.

У еміграції за участю чоловіка написала мемуари, видані у 1960 році в Парижі французькою. Перше російське видання російською мовою відбулося лише у 1992 році.

• 1892 — принцеса Аврора, «Спляча красуня» Маріус Петіпа
• 1894 — Флора*, «Пробудження Флори» Маріус Петіпа і Лев Іванов
• 1896 — Млада, «Млада» на музику Минкуса, хореографія Лева Іванова та Енріко Чекетті, поновлення Маріус Петіпа
• 1896 — богиня Венера, «Астрономічне па» з балету «Синя борода», хореографія Маріус Петіпа
• 1896 — Лиза, «Тщетная предосторожность» Маріус Петіпа та Лева Іванова
• 1897 — богиня Фетида, «Фетида и Пелей» Маріус Петіпа
• 1897 — королева Низия, «Царь Кандавл» Маріус Петіпа
• 1897 — Готару-Гиме*, «Дочь Микадо» Лева Іванова
• 1898 — Аспиччия, «Дочь фараона» Маріус Петіпа
• 1899 — Эсмеральда «Эсмеральда» Жуля Перро у новій редакції Маріус Петіпа
• 1900 — Колос, царица лета*, «Времена года» Маріус Петіпа
• 1900 — Коломбина*, «Арлекинада» Маріус Петіпа
• 1900 — Никия, «Баядерка» Маріус Петіпа
• 1901 — Риголетта*, «Риголетта, парижська модистка» Енріко Чекетті (добродійний спектакль у залі Офіцерського зібрання на Литейному проспекті)
• 1903 — Принцеса*, «Чарівне дзеркало» Маріус Петіпа
• 1907 — Евника*, «Евніка» Михайла Фокіна (Актея — Анна Павлова, Петроній — Павло Гердт; виступала лише на прем'єрі)
• 10 березня 1912 — Метелик*, «Метелики» Михайла Фокіна (П'єро — Михайло Фокын; добродійний спектакль Літературного фонду)
• 28 листопада 1915 — Дывчина*, «Ерос» Михаила Фокина (Юноша — Анатолий Вильтзак, Эрос — Пётр Владимиров, Ангел — Фелия Дубровская): (*) — перша виконавиця партії.

Матильда Кшесінська є персонажкою наступних літературних творів:

• В. С. Пикуль. Нечистая сила. Политический роман. — Фрунзе: Кыргызстан, 1991.
• Борис Акунин. Коронация. — М.: Захаров, 2002.
• Геннадий Седов. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7516-0568-3.
• Т. Бронзова. Матильда. Любовь и танец. — Бослен, 2013

• «Матильда Кшесинская. Фантазии на тему» (1993; фрагменти партій з репертуару балерини — у виконанні Юлії Махаліної).
• «Звезда империи» — російський чотирьохсерійний фільм 2007 року[18]; У ролі Кшесінскої — Вікторія Садовська-Чілап
• «Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель) про стосунки Матильди Кшесінської та цісаревича Миколи Олександровича. Роль Кшесінскої виконала польська акторка Міхаліна Ольшанська. Ще до виходу на екрани фільм став об'єктом жорсткої полеміки.