Кшиштоф Казімірський
Кшиштоф Казімірський гербу «Біберштайн» (пол. Krzysztof Kazimirski або Kazimierski; ? — 15 червня, або після цієї дати,[1] 1618, м. Київ) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний та суспільно-політичний діяч Речі Посполитої. Ки́ївський латинський єпи́скоп. Представник роду Казімірських, який згадувався у Краківському воєводстві.
| Кшиштоф Казімірський Krzysztof Kazimirski (Kazimierski) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1598 — 1618 | ||
| Обрання: | перша половина 1598 | |
| Конфесія: | римо-католик | |
| Церква: | Римо-католицька | |
| Попередник: | Йосиф Верещинський | |
| Наступник: | Богуслав Радошевський | |
| 5 травня 1599 затверджений Папою | ||
| ||
| Діяльність: | римо-католицький релігійний та суспільно-політичний діяч | |
| Національність: | поляк | |
| Народження: | 16 століття | |
| Смерть: | бл. 15 червня 1618 Київ | |
| Похований: | Домініканський костел святого Миколая, Київ | |
| Династія: | Казамірські | |
| Батько: | Томаш Казімірський | |
| Мати: | Барбара Ґолуховських | |
Життєпис
Дата народження невідома. Батько — Томаш Казімірський, матір — перша дружина батька Барбара з роду Ґолуховських.[2] Мав трьох (за іншими даними п'ятьох[3]) братів: Станіслава,[4] Миколая,[5] Пйотра,[3] . Не відомо, чи був аріянином. У 1575 році був світською особою, ксьондзом став подібно у 36 років.
Перед 1583 роком: став секретарем князів Острозьких (малі села, маєтності батька, розташовувалися по-сусідству з маєтностями князів), які сприяли його кар'єрі; також був каноніком у Тарнові. Мав посаду пробоща, препозита (подання князя Костянтина-Василя Острозького від 27 серпня 1584[1]) у м. Тарнів. Був капеланом князя Івана-Януша Острозького. Правдоподібно, у першій половині 1598 року був номінований на посаду київського єпископа РКЦ, 5 травня 1599 отримав згоду Папи. До дієцезії відбув у 1606 році. Значно збільшив її доходи, заселяючи нові поселення, в тому числі селянами-втікачами. Для збільшення доходів дієцезії використовував «ревіндикацію» маєтків, збройні напади.[2]
1611 року під час свого виступу на Сеймі висловився на тему подальших дій щодо Московського царства.[6]
За його сприяння був збудований[2] (за іншими даними відновлений[4]) Домініканський костел святого Миколая при монастирі домініканців на Подолі. У 1613 році був призначений сеймом Речі Посполитої вести перемовини з московитами Московії. За примаса Юрія Радзивілла провів канонічну візитацію Краківської дієцезії РКЦ.[4]
Помер після 15 червня 1618 року, був похований у збудованій ним латинській катедрі Києва.[2]
Примітки
- Urban w. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof… — S. 292.
- Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618)… — S. 292.
- Kotarrski H. Kazimirski (Kazimierski) Piotr h. Bibersztein (ok. 1540—po 1598) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XII. — S. 294. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 502.
- Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Mikołaj h. Bibersztein (zm. 1598) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XII. — S. 293. (пол.)
- Goszczyński A. [http://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item/31226/goszczynski_nieprzyjaciel_narodu_naszego_historia_stosunkow.pdf?sequence=1&isAllowed=y Nieprzyjaciel narodu naszego. Historia stosunków polsko-moskiewskich w opinii szlachty Rzeczypospolitej w przededniu i w pierwszych latach wojny 1609—1618] // Zeszyty Naukowe Towarzystwa Doktorantów UJ. Nauki Społeczne. — 2016. — № 1 (12). — S. 102.
Джерела
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 4. — 820 s. — S. 502. (пол.)
- Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 1966–1967. — T. XII. — S. 292—293. (пол.)