Кім Кі Дук

Уже 1995 року він розпочав свою кар'єру як сценарист, здобувши нагороду за найкращий сценарій до фільму «Художник та злочинець, засуджені до смерті». Згодом майбутній режисер подорожував світом і проводив виставки своїх картин. Утім після ще двох нагород за найкращі сценарії Кім Кі Дук узявся до знімання фільмів безпосередньо. Так світ побачив перші фільми — «Крокодил» (1996) і «Дикі тварини» (1996). Фільми мали сенсаційні відгуки від корейських критиків за складність та неоднозначність учинків і характерів героїв, шокувальний візуальний ряд та неочікувані висновки, які підводив режисер.

У 2012 він отримав «Золотого лева» на 69-му Венеційському кінофестивалі за фільм «П'єта».

Британська комісія з класифікації фільмів затримала випуск фільму Кім Кі Дука «Острів» (2000) у Великій Британії через випадки жорстокого поводження із тваринами у фільмі. Щодо сцен, на яких із жаби здирають шкіру після побиття до смерті, а риб калічать, режисер заявив: «Ми приготували всю рибу, яку використовували у фільмі, і з'їли її, висловивши свою вдячність. Я вчинив багато жорстокості щодо тварин у своїх фільмах. І мене мучитиме совість до кінця свого життя», — пояснив режисер.[1]

Американському інтерв'юеру, який припустив, що такі сцени тривожать і створюють перешкоду для розповсюдження стрічки в інших країнах, Кім сказав: «Як я бачу, їжа, яку ми їмо сьогодні, нічим не відрізняється. В Америці ви їсте яловичину, свинину і вбиваєте всіх цих тварин. І люди, які їдять цих тварин, не стурбовані їхнім забоєм. Тварини є частиною цього циклу споживання. На екрані це виглядає більш жорстоким, але я не бачу різниці. І так, існує культурна різниця, і, можливо, американці матимуть із цим проблеми, але якщо вони можуть бути просто більш чутливими щодо того, що прийнятно в різних країнах, я сподіваюся, у них не буде занадто багато проблем із тим, що відображається на екрані».[2]

У 2013 році фільм Кіма Кі Дука «Мебіус» фактично заборонили до прокату в Республіці Корея. У ньому йдеться про чоловіка, який виріс у неблагополучній родині, зруйнованій подружньою невірністю батька (у фільмі є сцена, у якій батько каструє себе). Зрештою, головний герой відрікається від світу.

Корейська комісія з віковим рейтингами надала фільму статус «для обмеженого розповсюдження», тим самим прирівнявши його до порнографії, — це означло, що нову картину Кіма могли показувати тільки в місцях, куди закритий доступ неповнолітнім, а таких кінотеатрів у Кореї немає.[3]

У 2017 році був звинувачений анонімною акторкою в насильницькому примушуванні до знімання у сцені сексу у фільмі «Мебіус», на які вона нібито не давала згоди.[4] Наступного року ще три жінки звинувачували його в сексуальному насильстві.[5][6] Кім Кі Дук виступив із зустрічними позовами у зв'язку з помилковими звинуваченнями і дифамації. У січні 2019 суд зняв із Кіма звинувачення в сексуальному нападі, однак він мав сплатити близько 4 450 доларів США штрафу за напад.[7]

11 грудня 2020 року помер внаслідок ускладнення від COVID-19, перебуваючи в Ризі (Латвія)[8]. За словами режисера Віталія Манського, Кім Кі Дук прибув до Латвії 20 листопада. З 5 грудня він не виходив на зв'язок. У ніч на 11 грудня він помер у лікарні.[9] Корейський режисер мав намір придбати будинок у Юрмалі й оформити посвідку на проживання в Латвії. Після того як режисер не з'явився на призначену зустріч, колеги почали шукати його, уточнюючи інформацію в латвійських лікарнях. Через жорсткі правила щодо захисту особистих даних цей пошук був утруднений.[10]