69-й Венеційський кінофестиваль

Офіційна програма огляду було оголошено 26 липня 2012 року[7]. Тоді ж керівництво бієнале повідомило, що фестиваль змінює власну заставку: тепер замість короткометражного фільму братів Люм'єр буде показаний зовсім інший ролик, створить який італійський аніматор Сімоне Массі[8]. Як музичні композиції були використані мотиви картин Федеріко Фелліні, Теодороса Ангелопулоса, Віма Вендерса, Ерманно Олмі, Олександра Довженка та Андрія Тарковського[8].

У перші дні після опублікування конкурсної програми відбувалася плутанина зі стрічкою Пола Томаса Андерсона «Майстер». Попри пророкування кіноаналітиків, фільм «Майстер» не був присутній у списку конкурсантів на премію «Оскар» 2013 року. 30 липня, одразу ж після зміни дати прем'єри проекту, керівництво фестивалю офіційно оголосило, що картина Андерсона буде боротися за «Золотого лева» разом з іншими конкурсантами[9].

Міра Наїр на червоній доріжці

Одну з програм фестивалю, Venezia Classici, відвідав «оскароносний» режисер Майкл Чіміно, який прибув до Венеції на прем'єру відреставрованої копії власного фільму «Ворота раю»[8]. Крім цього, 30 серпні Чіміно був удостоєний спеціального призу Persol за внесок у світовий кінематограф. Повідомляючи цю новину, директор фестивалю Альберто Барбера заявив[10]:

Уже давно треба було визнати велич цього режисера, одного з найсильніших та оригінальних голосів американського кінематографа за останні 40 років. Величезний талант Чіміно дозволив йому показати у своїх фільмах критичний та пристрасний, ясний та переконливий портрет Америки.

Крім стрічки Чіміно, у цьому році керівництво показало глядачам «свіжі» версії класичних «Справи Маттеї» Франческо Розі, «Кармен повертається додому» Кейсуке Кіносіта, «Стромболі» Роберто Росселліні, «Свинарник» П'єра Паоло Пазоліні, «Бульвару Сансет» Біллі Вайлдера, «Фанні та Олександр» Інгмара Бергмана, «Джентльмени надають перевагу блондинкам» Говарда Гоукса, «Десятій жертви» Еліо Петрі та багатьох інших[8].

За два дні до відкриття огляду одне з провідних світових новинних агентств Reuters повідомило, що ключовими темами фільмів, представлених у конкурсній програмі, стануть секс і саєнтологія. Це ж видання припустило, що найбільш обговорюваною картиною бієнале буде «Майстер» Пола Томаса Андерсона, яка вже удостоїлася усіляких захоплених відгуків на деяких закритих американських показах[11]. Альберто Барбера, навпаки, заявив, що найповторюванішою темою в огляді цього року буде економічна криза[12].

Стрічка Терренса Маліка «До дива», як і попередній його проект «Дерево життя», розділила журналістів на два табори: одні вийшли з кінозалу у повному захваті, інші з початком фінальних титрів заходилися кричати «бу!» і обурюватися[13]. Деякі навіть жартома назвали «До дива» ремейком «Дерева життя»[14]. Другий фільм із запланованої трилогії Ульріха Зайдля «Рай: Віра» також був неоднозначно сприйнятий журналістами, зокрема, через деякі відверто релігійні сцени. Після його показу італійські католики подали до суду на режисера та виконавиця головної ролі Марію Хофшеттер[15].

Згідно з журналом VeNews, який у цьому році замість традиційного Screen опублікував висновки професійних критиків про минулий фестиваль, найкращим фільмом огляду стала драма Олів'є Ассаяса «Щось у повітрі», за ним йде «Майстер» Пола Томаса Андерсона, а трійку лідерів замикає «Спляча красуня» Марко Беллоккьо.[16].

Одразу ж після церемонії закриття мостри на журі обрушився шквал критики, пов'язаний з присудженням головного призу триллеру Кім Кі Дука «П'єта»[18][19]. На думку багатьох журналістів, 18-й фільм корейця був непоганий, але явно не був гідний «Золотого лева»[19]. Постійний оглядач кінознавча журналу «Сеанс» Борис Нелєпо назвав «П'єта» «найгіршим фільмом конкурсу», а рішення журі — «абсурднішим та безглуздішим за будь-яку зі сцен із самого фільму»[18]. Його не підтримав колега Вадим Рутковський, який назвав цим званням «Майстра» П. Т. Андерсона[18].

Зара Абдуллаєва, співробітниця журналу «Мистецтво кіно», повідомляє, що у програмі цього огляду вистачало фільмів з релігійними або квазірелігійними сюжетами[20]. Соціальне парадокументальне кіно втратило свою актуальність[20]. Дарина Борисова з «Незавісімої газети», у цілому, позитивно поставилася до бієнале 2012 року і порахувала, що «на перший план виведено в оцінках досягнення в області кіномови, стилю, а актуальність та злободенність особливого враження на суддів не справили»[19]. Редакція «РІА Новин», що опублікувала статтю про підсумки фестивалю: «Новий програмний директор фестивалю Альберто Барбера сконструював програму максимально концептуальним чином, так що між собою римувалися не лише фільми конкурсної програми, але і ретроспективні картини»[21].

Антон Долін («Газета.Ru») підмічає, що Альберто Барбера не включив в основну конкурсну програму давно очікуваний «Хмарний атлас», «Анну Кареніну», «Великого Гетсбі» та «Життя Пі»[22]. Критик журналу Forbes Катерина Барабаш погоджується з великим внеском Барбери до фестивалю цього року, додаючи, що він «моментально надав фестивалю зовнішньої інтриги, якої він був в останні роки практично позбавлений»[23].

Американські критики були більш поблажливими до фільмів. Нік Джеймс, що дописую до британського кіножурнала Sight & Sound, був упевнений, що «Золотого лева» отримає «Майстер» Андерсона, але не був би проти, якби переміг фільм «Щось у повітрі» Олів'є Ассаяса[24].

• 65-й Каннський кінофестиваль
• 62-й Берлінський міжнародний кінофестиваль
• 34-й Московський міжнародний кінофестиваль

• Офіційний сайт Венеційського кінофестивалю