Кінбурнська коса
Кінбу́рнська коса́ — піщана коса, розташована в Очаківському районі Миколаївської області за 4,0-7,5 км від м. Очакова.
Кінбурнська коса | |
Держава | Україна |
---|---|
Загальний опис
Розташована у крайній північно-західній частині Кінбурнського півострова між Чорним морем та Дніпровсько-Бузьким лиманом. Довжина — 8,5 км, ширина у кореневій частині — 3,8 км. Головними рисами коси є плоскорівнинність, гіпсометрична низинність та піщано-черепашковий склад літогенної основи. Ландшафтна структура досить різноманітна (Кривульченко, 2016).
Флора і фауна
Коса є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Через своє розташуванню — з одного боку вона омивається морською водою, з іншого — прісними водами Дніпра, Кінбурнська коса має власний неповторний мікроклімат. Найспекотнішими місяцями тут є липень та серпень (до 33 градусів). На косі майже повсякчас вітряна погода (вночі, на відміну від материкової України, вітер посилюється) — до 10…12 метрів на секунду. Влітку переважають північні вітри, тож на берег кінбурнської коси з боку лиману часто накочуються доволі великі хвилі, а море в той же час, захищене косою, залишається спокійним. Море надзвичайно прозоре (видимість понад 20 м) зранку, коли ще не зійшло сонце, а потім під сонячними променями, вода втрачає кришталеву прозорість.
Рослинність ковиловий степ. Коса вкрита буйною трав'яною рослинністю, сосновим і дубовим лісом. У східній частині дещо заболочена. На косі росте понад 500 видів рослин, багато з яких є лікарськими — ромашка, чебрець, валеріана, звіробій, м'ята, безсмертник піщаний, золототисячник тощо. У сосновому лісі багато білих грибів.
Велика кількість солоних і прісних озер на косі — місця гніздування білої чаплі, журавля та інших видів птахів. На косі гніздяться численні мартини, крячки, кулики, качки, пастушкові та лелекоподібні. Місце масової зимівлі лебедів, мартинів, куликів, пастушкових. Під час міграції багато гусей (особливо білолобих), куликів, горобцеподібних та інших птахів. Біля берегів коси багаті риболовецькі угіддя — велика кількість рапан.
Історія
Поруч з косою, біля Кінбурнської протоки під Очаковом, 1607 року запорозькі козаки на чолі з Петром Сагайдачним розбили турецьку флотилію, а 1613 року козаки на чайках крізь протоку, здійснили два походи на Османське узбережжя, і на зворотному шляху в гирлі Дніпра, розбили турецьку флотилію та захопили шість турецьких галер. 1669 року, запорозькі козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю Очаків й звільнили 7 тисяч полонених. На терені коси, раніше розташовувалася османська фортеця Кінбурн, побудована в 15 столітті. 1736 року фортеця була захоплена й зруйнована російським військом. Турки відновили фортецю, але з 1774 вона перейшла до Російської імперії. 1787 року Суворов разом з 4-тисячним російським корпусом і за участі українських козаків Чорноморської флотилії, розбив біля фортеці 5-ти тисячний турецький десант. Озброєння Кінбурну становило 62 гармати, а гарнізон мав 1 400 вояків. У жовтні 1855 під час Кримської війни була суттєво пошкоджена артилерійським вогнем англо-французького флоту, з того часу її не відновлювали і як військовий об'єкт не використовували. Пізніше за умовами Паризької мирної угоди фортеця була розібрана і з її матеріалів був насипаний штучний острів Батарейний (нині Первомайський, Майський) на вході до Дніпровсько-Бузького лиману.
Народилися на Кінбурнській косі
- Глушко Олександр Кіндратович — український прозаїк, журналіст, член Національної спілки письменників, заслужений журналіст України.
- Книга Олександр Андрійович — український театральний діяч. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України.
- Коломойцев Микола Миколайович — контр-адмірал, капітан криголама «Єрмак» (1902—1904), есмінця «Буйний», який відзначився у Цусімській битві 1905 р.
- Кривульченко Анатолій Іванович — український фізико-географ, доктор географічних наук, професор Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; автор монографії «Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення» (Кропивницький, 2016. — 416 с.).
Джерела
- С. Р. Гриневецкий, И. С. Зонн, С. С. Жильцов. Черноморская энциклопедия. М:. Международные отношения, 2006 ISBN 5-7133-1273-9
- Лоция Черного моря. М:. МО СССР, ГУНиО, 1987
- Кінбурнська коса на litomore.com.ua
- Край Ахілла і князя Святослава. Кінбурнська коса. Україна Молода. Номер 147 за 04.10.2012.
- Кривульченко А. І. Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення. — Кропивницький: Центральноукраїнське вид-во, 2016. — 416 с.
- Твердовська Л. Історичними стежками Кінбурнської коси. Історико-етнографічний нарис. — Миколаїв: Іліон, 2016. — 125 с.
- Светлана Кустова, Елена Ивашко. Сергей Гаврилов. Кинбурнская коса: книга-альбом. — К.: Изд-во «Геопринт», 2010. — 144 с.
- Карпенко В. А. Кінбурнська коса, Нарис. — Одесса: Маяк, 1977. — 48 с.
- Давиденко В. М., Чаус В. Б. Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…: науково-популярне видання. — Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2018. — 96 с. — ISBN 978-966-336-397-4.
- Історія очима історика Всеукраїнський клуб з історії
- Погода у Покровці
Див. також
- Кінбурнський півострів
- Кінбурнська коса (регіональний ландшафтний парк)
- Кінбурнська протока
- Морські походи запорозьких козаків
- Покровка