Кіпніс Мирон Рафаїлович

Мирон Рафаїлович Кі́пніс (нар. 21 вересня 1913, Одеса пом. 21 вересня 1999, Нью-Йорк) — український скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік Фелії, батько Алли Фальчуків.

Кіпніс Мирон Рафаїлович
Народився 21 вересня 1913(1913-09-21)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 21 вересня 1999(1999-09-21) (86 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Країна  СРСР
 Україна
 США
Діяльність скульптор, педагог
Alma mater Одеське художнє училище (1937) і Київський державний художній інститут (1949)
Вчителі Теннер Григорій Самійлович, Шервуд Леонід Володимирович, Гельман Макс Ісайович, Крайнєв Данило Карпович і Шовкуненко Олексій Олексійович
Відомі учні Потребенко Володимир Миколайович, Литвак Кім Львович, Соловйов Андрій Титович, Єлуашвілі Ілля Михайлович, Жникруп Оксана Леонтіївна, Чиж Станіслав Олександрович і Судьїна Таїсія Георгіївна
Заклад Одеське художнє училище
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України
У шлюбі з Фальчук Фелія Яківна

Біографія

Народився 21 вересня 1913 року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 19321937 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Григорій Теннер, Данило Крайнєв, Олексій Шовкуненко. Після закінчення училища вступив на скульптурний факультет Київського державного художнього інституту, де навчався у Леоніда Шервудв, Макса Гельмана[1].

З 1941 року служив в Червоній армії в кавалерії[2]. Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 19431945 років перебував у полоні.

1949 року закінчив перерване війною навчання у Київському художньому інституті і протягом 19491966 років викладав у Одеському художньому училищі, одночасно працював у скульптурному цеху відділення Художнього фонду України. Серед учнів: Володимир Потребенко, Кім Литвак, Андрій Соловйов, Ілля Єлуашвілі, Оксана Жникруп, Станіслав Чиж, Таїсія Судьїна.

Жив в Одесі в будинку на вулиці Червоної Гвардії, № 2, квартира 14, потім в будинку на вулиці Катерининській, № 81, квартира 1[3]. 1993 року виїхав до США. Помер у Нью-Йорку 21 вересня 1999 року.

Творчість

Працював в галузі станкової (переважно портрета) і монументальної скульптури. Серед робіт:

портрети
  • «Підводник А. Яковлєв» (1964, епоксидна смола);
  • «Ернесто Че Гевара» (1970, гіпс; Музей Че Гевари в Гавані);
  • «Анатолій Луначарський» (1971, бронза; Одеський художній музей);
  • «В. Г. Каверзін» (1971, шамот);
  • «Філолог В. В. Петровський» (1972, гіпс);
  • «Павло Волокидін» (1974, бронза);
  • «Григорій Крижевський» (1977);
  • «Олександр Фрейдін» (1977, гіпс);
  • «Джума Джумадурди» (1977, теракота, Одеський художній музей; 1979, шамот);
  • барельєф Володимира Леніна (1980, мідь кована);
  • «Григорій Орджонікідзе» (1981, залізобетон).
пам'ятники

У 1950-ті роки виконав також зразки статуеток для масового виробництва (порцеляна)[1].

Брав участь у республіканських виставках з 1953 року, всесоюзних — з 1951 року.

У мистецтві

Живописні портрети скульптора виконали художники Григорій Крижевський та Вячеслав Токарєв[1].

Примітки

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.