Лабіринтуломікотові
Лабіринтуломіко́тові (Labyrinthulomycota) — відділ псевдогрибів. Осмотрофні страменопіли, у яких голі клітини вкриті мікроскопічними лусочками. Вегетативне тіло представлено поодинокими або з'єднаними у сітчасті псевдоплазмодії клітинами з ектоплазматичним ретикулюмом, який утворюють спеціальні органели — ботросоми. Монадні стадії дводжгутикові. Відділ включає близько 50-и видів псевдогрибів, поширених переважно у морських біотопах.
? Лабіринтуломікотові | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Роди | ||||||||||||
|
Labyrinthulids | ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
| ||||||||||||
До відділу відносяться три групи, яким можна надати ранг класу, кожний з яких складається з одного порядку й однієї родини. Були пропозиції виділити цей відділ у самостійне царство Mycomyxina[1].
Загальний опис
Вегетативне тіло представлене своєрідними слизовими трубками, у яких знаходяться окремі клітини, які не мають жорсткої стінки і можуть переміщуватися. Можут бути також таломи (от грец. thallds — молода гілка, росток), які є зовнішньо однаковими з таломами хітридіоміцетів, які мають ризоміцелій, однак їхня природа є іншою.
Ботросом, або сагеносоми утворюють понад клітинної стінки тонку ектоплазматичну сітку з прозорих еластичних трубок, які можуть галузитися й анастомозувати. Окремі клітини знаходяться у цих гіалінових трубках. Ці трубки представляють собою ендоплазматичний ретикулум розміром до декількох сантиметрів, яка утворюється бортосомами (їх у кожній клітині міститься від 10 до 20). Трубки заповнені слизом, який складається з полісахаридів, і клітини можуть кативно ковзати вперед та назад всередині них (таку структуру називають "сітковий плазмодій"). Клітини мають веретоновидну або овальну форму, позбавлені джґутиків, безбарвні або жовтуваті. Клітини у сітковому плазмодії можуть ділитися. Можуть утворюватися спори. Клітини при цьому інцістируються поодиноко, або збираються у групи, оточуються тонкими стінками й додатково спільною стінкою, так що виходить сорус. За сприятливих умов окремі цисти або кожна клітина соруса проростає амебоїдними клітинами або зооспорами. У обох випадках вони дають початок новим сітковим плазмодіям.
Ендоплазматичний ретикулум виконує ряд функцій. Окрім того що він забезпечує рух клітин, спрямовує у сторону джерела живлення; забезпечує перемішування речовин між клітинами й оточуючим середовищем, а також сумісне існування клітин; захищає клітини від впливу несприятливих чинників середовища (наприклад, висихання) й дозволяє колоніям виповзати з води на сушу[2].
Декотрі лабіринтуломікотові синтезують омега-3 поліненасичені жирні кислоти. Лабіринтуломікотові не здатні до синезу лізину, основним запасним продуктом є глікоген. Харчування їх подібне до харчування грибів (осмотрофне, за допомогою позаклітинних ферментів).
Розмноження здійснюється зооспорами, які мають два джгутики: спрямований вперед пір'ястий й спрямований назад гладкий (як у ооміцетів); також здійснюється нерухомими спорами й мітозом.
Більшість лабіринтуломіцетових — сапротрофи-редуценти, які розкладають детрит морських й узбережних екосистем. Клітинна стінка містить, окрім білків, прості цукри. В більшості випадків це галактоза, у екотрих видів переважає фруктоза, рамноза або ксилоза. Лабіринтуломіцетові часто йдуть у харч амебам й іншим дрібних безхребетовим. Риби, які не здатні синтезувати омега-3 жирні кислоти, отрмують їх, поїдаючи водорості, на яких живуть лабіринтуломіцетові. Також ці організми можуть бути в ролі первинних колонізаторів неорганічних субстратів, у тому числа неорганічного сміття (пластмаса, скло, алюміній тощо). Багато представників є коменсалами, паразитами або ендобіонтами рослин (морські трави, злаки) й тварин (молюски, ракоподібні, корали, риби).
Значення для людини
Мають промислове значення як природні джерела омега-3 жирних кислот[3] й паразити вирощуваних у марикультурі молюсків.
Таксономія[4]
- Labyrinthulomycetes
- Amphifilida
- Amphifilaceae
- Amphifilidae sp. E-1
- Amphifilidae sp. H-1
- Sorodiplophrys
- Sorodiplophrys stercorea
- Amphifilaceae
- Amphitremida
- Amphitraemidae
- Amphitrema
- Archerella
- Diplophrys
- Diplophrys marina
- Diplophrys mutabilis
- unclassified Diplophrys
- Amphitraemidae
- Labyrinthulida
- Labyrinthulaceae
- Labyrinthula
- Stellarchytrium
- Stellarchytrium dubum
- Labyrinthulaceae
- Oblongichytrida
- Oblongichytrium
- Oblongichytrium porteri
- unclassified Oblongichytrium
- Oblongichytrium
- Thraustochytrida
- Thraustochytriaceae
- Aplanochytrium
- Aurantiochytrium
- Botryochytrium
- Hondaea
- Japonochytrium
- Labyrinthulochytrium
- Labyrinthuloides
- Monorhizochytrium
- Parietichytrium
- Schizochytrium
- Sicyoidochytrium
- Thraustochytrium
- Ulkenia
- unclassified Thraustochytriidae
- environmental samples
- Thraustochytriaceae
- unclassified Labyrinthulomycetes
- labyrinthulid quahog parasite QPX
- Labyrinthulida sp. B4
- Labyrinthulida sp. ex Crassostrea ariakensis
- Labyrinthulida sp. ex Crassostrea virginica
- Labyrinthulida sp. ex Mercenaria mercenaria
- Labyrinthulida sp. ex Mya arenaria
- Labyrinthulomycetes sp.
- environmental samples
- uncultured labyrinthulid
- uncultured labyrinthulid quahog parasite
- uncultured Labyrinthulomycetes
- Amphifilida
Примітки
- Кузнецов, Евгений Андреевич - Грибы водных экосистем.
- Белякова Г.А. и др. - Ботаника, т.2.
- Tsui C. K. M., Marshall W., Yokoyama R., Honda D., Lippmeier J. C., Craven K. D., Peterson P. D., Berbee M. L. Labyrinthulomycetes phylogeny and its implications for the evolutionary loss of chloroplasts and gain of ectoplasmic gliding // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 2009. — Vol. 50, no. 1. — P. 129—140. — doi:10.1016/j.ympev.2008.09.027. — PMID 18977305.
- Taxonomy browser (Labyrinthulomycetes). www.ncbi.nlm.nih.gov. Процитовано 15 березня 2020.