Шойгу Сергій Кужугетович

Сергій Кужугетович Шойгу (рос. Сергей Кужугетович Шойгу, тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу; 21 травня 1955(19550521), Чадан, Тувинська АРСР, Російська РФСР) російський державний діяч та політик тувинського походження. Міністр оборони Російської Федерації з 6 листопада 2012 року. Герой Росії (1999).

Сергій Шойгу
(рос. Сергей Шойгу)
тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу
Сергій Шойгу
(рос. Сергей Шойгу)
Міністр оборони Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з 6 листопада 2012
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник Анатолій Сердюков
Губернатор Московської області
11 травня  6 листопада 2012
Президент Володимир Путін
Наступник Андрій Воробйов
Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих
20 січня 1994  11 травня 2012
Президент Борис Єльцин
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністр Віктор Черномирдін
Сергій Кирієнко
Євген Примаков
Сергій Степашин
Володимир Путін
Михайло Касьянов
Михайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Наступник Володимир Пучков
Народився 21 травня 1955(1955-05-21) (66 років)
Чадан Тувинська АРСР, РРФСР
Відомий як політик, військовослужбовець, економіст, інженер-будівельник
Громадянство  Росія
Національність тувинець
Освіта Красноярський державний технічний університетd
Політична партія КПРС
Єдина Росія
Батько Кужугет Шойгуd
Мати Aleksandra Shoygud
У шлюбі з Irina Shoygud
Діти Шойгу Юлія Сергіївна і Kseniya Shoygud
Звання  Генерал армії
Релігія православ'я
Нагороди

почесний громадянин Кемеровської областіd


орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня з мечамиd (2020)

орден «За заслуги перед Хакасією»d

Заслужений рятувальник Російської Федераціїd (2000)

орден «За заслуги перед Алтайським краєм» I ступеняd

почесний громадянин Республіки Сахаd


Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Генерал армії. Член Бюро Вищої ради партії «Єдина Росія».[1]

Президент Російського географічного товариства. Академік Академії проблем якості Російської Федерації, Міжнародної академії наук з екологічної безпеки, а також Російської і Міжнародної інженерних академій.

Підозрюваний у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[2].

Життєпис

Народився в сім'ї спадкових кочівників-скотарів. Батько Кужугет Сергійович Шойгу (уроджений Шойгу Сергійович Кужугет) — усе життя працював у партійно-радянських органах і вийшов на пенсію першим заступником Ради міністрів Тувинської АРСР, був редактором районної газети. Мати — зоотехнік Олександра Яківна Шойгу (Кудрявцева) (родичі Сергія Шойгу по материнській лінії уродженці України, Шойгу був хрещений у православ'я 1960 року в Стаханові Луганської області[3]).

У школі Сергій Шойгу мав посередню успішність. 1972 року, після закінчення школи, поїхав вчитися до Красноярського політехнічного інституту, який закінчив 1977 року за спеціальністю «інженер-будівельник». Закінчив військову кафедру.

Міністр МНС Росії, 2002 рік

Кар'єра

1977—1978 рр. — майстер тресту «Промхімстрой» (Красноярськ).

1978—1979 рр. — майстер, начальник дільниці тресту «Тувінбуд» (Кизил).

1979—1984 рр. — старший виконроб, головний інженер, начальник будівельного тресту «Ачінскалюмінійстрой» (Ачинськ).

1984—1985 рр. — заступник керівника трестом «Саяналюмінбуд» (Саяногірськ).

1985—1986 рр. — керівник трестом «Саянважкбуд» (Абакан).

1986—1988 рр. — керівник трестом «Абаканвагонбуд» (Абакан).

1988—1989 рр. — другий секретар Абаканського ДК КПРС (Абакан).

1989—1990 рр. — інспектор Красноярського крайкому КПРС (Красноярськ).

1990—1991 рр. — заступник голови Державного комітету РРФСР з архітектури і будівництва (Москва).

1991-й — голова Російського корпусу рятувальників (Москва).

З 1991 року — голова Державного комітету РРФСР з надзвичайних ситуацій.

З 1994-го — міністр РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

З січня 2000 року — заступник голови Уряду Російської Федерації — міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

З 18 травня 2000-го — міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Кирієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова.

Політична кар'єра

Сергій Шойгу, Президент Росії Володимир Путін та начальник генштабу Валерій Герасимов на військових навчаннях Центр-2019. Полігон «Донгуз» в Оренбурзькій області. 20 вересня 2019 року.

Політична кар'єра почалася 1995 р. після вступу до складу руху «Наш дім — Росія», очолюваного Віктором Черномирдіним.

А 1999 року, у момент передачі влади Єльциним Путіну, Шойгу став керівником нового руху «Єдність». На виборах у Держдуму цей рух поступився КПРФ, зате обійшов очолюваний Юрієм Лужковим рух «Вітчизна — вся Росія».

1 грудня 2001 року Шойгу став співголовою партії «Єдина Росія», що утворилася з колишніх конкурентів на виборах до Державної Думи 1999 року (міжрегіонального руху «Єдність» і суспільно-політичної організації «Вітчизна — вся Росія»). Постом лідера «єдиноросів» Шойгу поступився Борису Гризлову.

Після першого успіху на виборах Шойгу, хоч і зберіг високий пост в партійній ієрархії, від активної публічної діяльності відійшов, поступившись першими позиціями в «Єдиній Росії» іншим особам. При цьому прізвище Шойгу перебувало на верхніх рядках списків «єдиноросів» як на виборах 2003 р. (другий у списку), так і 2007 р. (Лідер списку партії в найбільш проблемному для неї регіоні Ставропольському краї).

Шойгу та Україна

У вересні 2015 року включений до санкційного списку України у відповідь на російську збройну агресію[4][5][6]. До списку були включені його поплічники Валерій Герасимов, Олександр Лєнцов, Володимир Шаманов та інші.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України й міжнародному правопорядку[7].

Нагороди

  • У серпні 1991 року, під час путчу «ГКЧП» Шойгу активно підтримав Єльцина, за що згодом був нагороджений медаллю «Захиснику вільної Росії».
  • У лютому 1994 року його було нагороджено новою нагородою орденом «За особисту мужність».
  • Лауреат Премії Андрія Первозванного 1997 року «за блискуче рішення в найкоротші терміни завдання формування загальноросійської служби „допомоги і порятунку“, що стала для мільйонів людей символом надійності і надії».
  • Лауреат Премії Володимира Висоцького «Своя колія» 1998 року «за пошук своїх оригінальних рішень, активність творчої самовіддачі та високий професійний рівень».
  • Лауреат Національної громадської премії імені Петра Великого 1999 року «за ефективне управління та розвиток національної системи цивільної безпеки Росії».
  • 20 вересня 1999 року Шойгу був удостоєний звання Героя Росії «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку в екстремальних ситуаціях».
  • Заслужений рятувальник Російської Федерації (2000)
  • 21 травня 2002 — орден «Данакер» за великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між РФ і Киргизстаном.
  • 20 серпня 2004 р. — цивільний орден «срібний хрест» I ст. за гідне виконання військового і громадянського обов'язку (фонд «Суспільне визнання»).
  • У день 50-річчя 21 травня 2005 року Шойгу був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня.
  • Постановою Міжнародної асоціації дитячих фондів у жовтні 2005 року, нагороджений Почесною золотою медаллю імені Льва Толстого за видатні заслуги в справі захисту дитинства і благодійному служінні.
  • Лауреат міжнародної премії «Персона року — 2006» Російського інформаційного агентства «РосБізнесКонсалтинг» в номінації «За реалізацію комплексу заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій».
  • Указом Президента Республіки Інгушетія від 13 січня 2007 року, нагороджений орденом «За заслуги» за великий внесок у становлення і розвиток рятувальних служб Республіки Інгушетія і надання допомоги в ліквідації наслідків стихійних лих.
  • Лауреат «Національної екологічної премії» за 2011 рік «за узгодженість дій при управлінні ліквідацією катастрофічних пожеж влітку 2010 року».[8]

Родина

Одружений. Є дві доньки — Юлія (1977 р. н.) та Ксенія (1991 рр.).

Цікаві факти

  • Через введення Росією своїх військ до східної України 29 серпня 2014 р. Польща закрила свій повітряний простір для літака міністра оборони РФ Шойгу й літак змушений був повернутися назад на аеродром у Братиславі[9] Питання про надання дозволу на переліт до Москви росіяни змогли вирішити лише на дипломатичному рівні.
  • Батько Сергія Шойгу — мав ім'я Шойгу та родове ім'я — Кужугет. Коли після приєднання у 1944 році Туви до Росії тувинцям почали видавати паспорти, працівник НКВС, який займався цією справою, поміняв місцями родове і особисте ім'я, вирішивши, що багато тувинців будуть мати однакове прізвище[10]
  • Своєю кар'єрою Сергій Шойгу зобов'язаний своєму тестю — головному інженеру будівельного тресту «Ачинськалюмінбуд» Олександру Антипіну, крісло якого зайняв вже через кілька років після одруження та другого тестя — першому секретарю Ачинського міськкому КПРС Олегу Шеніну, що став згодом секретарем ЦК КПРС, а у пострадянський час відомим діячем КПРФ.[11] Під час Серпневого путчу дороги шляхи Шойгу та Шеніна розійшлися, оскільки перший підтримав Єльцина, а другий — ГКЧП.
  • Сергій Шойгу «пережив» на своєму посту вже двох президентів і 21 відставку уряду. І це абсолютний рекорд для пострадянської Росії.
  • Шойгу є шанувальником генерала Білої армії барона Романа фон Унгерна.
  • 2009 року на зустрічі з ветеранами у Волгограді Шойгу заявив, що:[12]
Я вважаю, що нашому парламенту треба прийняти закон, який би передбачав кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні, і тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли б безкарно приїжджати в нашу країну…
  • 18 лютого 2015 року Шойгу затвердив офіційне гасло для російських військ матеріального забезпечення:
«Ніхто краще за нас» (рос. Никто лучше нас)[13].

Як з'ясувалося, цей вислів грубо порушує норми російської мови[14]. Цей казус породив у соціальних мережах цілу хвилю сарказму, уїдливих та пародійних насмішок:
«після нас хоч ніщо», «від нас сховатися ніде»;
«ніщо краще нас», «ніде краще нас», «ніколи краще нас»;
«хто такий Ніхто? чим він краще нас?»,
«ніхто більш краще нас»;
«мабуть гасло через гугл-транслейт перекладали»;
«ніде краще тут», «Моя твоя не понимать»
[15].

Примітки

  1. Офіційний сайт партії «Єдина Росія».
  2. Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016.
  3. Шойгу рассказал о своих украинских корнях
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015.
  5. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015.
  6. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015.
  7. Шойгу Сергей Кужугетович // Миротворець
  8. Архівовано 4 серпня 2011 у Wayback Machine. Сайт Федеральної служби по нагляду у сфері природокористування
  9. Літак Шойгу «застряг» у Братиславі через закрите для нього небо Польщі та України ТСН, 29 серпня 2014 р.
  10. Газета.ru «Сергій Шойгу про себе» (рос.)
  11. Загадки Шойгу
  12. Новини МНС Росії. 24 лютого 2009 р.
  13. ТАСС: Шойгу утвердил девиз военнослужащих МТО российской армии «Никто лучше нас»
  14. Радіо Свобода: Шойгу и вопросы языкознания
  15. Medialeaks: Соцсети ищут логику в новом девизе Минобороны для тыловиков «Никто лучше нас». Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 5 березня 2015.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.