Шойгу Сергій Кужугетович

Народився в сім'ї спадкових кочівників-скотарів. Батько Кужугет Сергійович Шойгу (уроджений Шойгу Сергійович Кужугет) — усе життя працював у партійно-радянських органах і вийшов на пенсію першим заступником Ради міністрів Тувинської АРСР, був редактором районної газети. Мати — зоотехнік Олександра Яківна Шойгу (Кудрявцева) (родичі Сергія Шойгу по материнській лінії уродженці України, Шойгу був хрещений у православ'я 1960 року в Стаханові Луганської області[3]).

У школі Сергій Шойгу мав посередню успішність. 1972 року, після закінчення школи, поїхав вчитися до Красноярського політехнічного інституту, який закінчив 1977 року за спеціальністю «інженер-будівельник». Закінчив військову кафедру.

Міністр МНС Росії, 2002 рік

Політична кар'єра

Сергій Шойгу, Президент Росії Володимир Путін та начальник генштабу Валерій Герасимов на військових навчаннях Центр-2019. Полігон «Донгуз» в Оренбурзькій області. 20 вересня 2019 року.

Політична кар'єра почалася 1995 р. після вступу до складу руху «Наш дім — Росія», очолюваного Віктором Черномирдіним.

А 1999 року, у момент передачі влади Єльциним Путіну, Шойгу став керівником нового руху «Єдність». На виборах у Держдуму цей рух поступився КПРФ, зате обійшов очолюваний Юрієм Лужковим рух «Вітчизна — вся Росія».

1 грудня 2001 року Шойгу став співголовою партії «Єдина Росія», що утворилася з колишніх конкурентів на виборах до Державної Думи 1999 року (міжрегіонального руху «Єдність» і суспільно-політичної організації «Вітчизна — вся Росія»). Постом лідера «єдиноросів» Шойгу поступився Борису Гризлову.

Після першого успіху на виборах Шойгу, хоч і зберіг високий пост в партійній ієрархії, від активної публічної діяльності відійшов, поступившись першими позиціями в «Єдиній Росії» іншим особам. При цьому прізвище Шойгу перебувало на верхніх рядках списків «єдиноросів» як на виборах 2003 р. (другий у списку), так і 2007 р. (Лідер списку партії в найбільш проблемному для неї регіоні — Ставропольському краї).

У вересні 2015 року включений до санкційного списку України у відповідь на російську збройну агресію[4][5][6]. До списку були включені його поплічники — Валерій Герасимов, Олександр Лєнцов, Володимир Шаманов та інші.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України й міжнародному правопорядку[7].

• У серпні 1991 року, під час путчу «ГКЧП» Шойгу активно підтримав Єльцина, за що згодом був нагороджений медаллю «Захиснику вільної Росії».
• У лютому 1994 року його було нагороджено новою нагородою — орденом «За особисту мужність».
• Лауреат Премії Андрія Первозванного 1997 року «за блискуче рішення в найкоротші терміни завдання формування загальноросійської служби „допомоги і порятунку“, що стала для мільйонів людей символом надійності і надії».
• Лауреат Премії Володимира Висоцького «Своя колія» 1998 року «за пошук своїх оригінальних рішень, активність творчої самовіддачі та високий професійний рівень».
• Лауреат Національної громадської премії імені Петра Великого 1999 року «за ефективне управління та розвиток національної системи цивільної безпеки Росії».
• 20 вересня 1999 року Шойгу був удостоєний звання Героя Росії «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку в екстремальних ситуаціях».
• Заслужений рятувальник Російської Федерації (2000)
• 21 травня 2002 — орден «Данакер» за великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між РФ і Киргизстаном.
• 20 серпня 2004 р. — цивільний орден «срібний хрест» I ст. за гідне виконання військового і громадянського обов'язку (фонд «Суспільне визнання»).
• У день 50-річчя 21 травня 2005 року Шойгу був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня.
• Постановою Міжнародної асоціації дитячих фондів у жовтні 2005 року, нагороджений Почесною золотою медаллю імені Льва Толстого за видатні заслуги в справі захисту дитинства і благодійному служінні.
• Лауреат міжнародної премії «Персона року — 2006» Російського інформаційного агентства «РосБізнесКонсалтинг» в номінації «За реалізацію комплексу заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій».
• Указом Президента Республіки Інгушетія від 13 січня 2007 року, нагороджений орденом «За заслуги» за великий внесок у становлення і розвиток рятувальних служб Республіки Інгушетія і надання допомоги в ліквідації наслідків стихійних лих.
• Лауреат «Національної екологічної премії» за 2011 рік «за узгодженість дій при управлінні ліквідацією катастрофічних пожеж влітку 2010 року».[8]

Одружений. Є дві доньки — Юлія (1977 р. н.) та Ксенія (1991 рр.).

• Через введення Росією своїх військ до східної України 29 серпня 2014 р. Польща закрила свій повітряний простір для літака міністра оборони РФ Шойгу й літак змушений був повернутися назад на аеродром у Братиславі[9] Питання про надання дозволу на переліт до Москви росіяни змогли вирішити лише на дипломатичному рівні.
• Батько Сергія Шойгу — мав ім'я Шойгу та родове ім'я — Кужугет. Коли після приєднання у 1944 році Туви до Росії тувинцям почали видавати паспорти, працівник НКВС, який займався цією справою, поміняв місцями родове і особисте ім'я, вирішивши, що багато тувинців будуть мати однакове прізвище[10]
• Своєю кар'єрою Сергій Шойгу зобов'язаний своєму тестю — головному інженеру будівельного тресту «Ачинськалюмінбуд» Олександру Антипіну, крісло якого зайняв вже через кілька років після одруження та другого тестя — першому секретарю Ачинського міськкому КПРС Олегу Шеніну, що став згодом секретарем ЦК КПРС, а у пострадянський час відомим діячем КПРФ.[11] Під час Серпневого путчу дороги шляхи Шойгу та Шеніна розійшлися, оскільки перший підтримав Єльцина, а другий — ГКЧП.
• Сергій Шойгу «пережив» на своєму посту вже двох президентів і 21 відставку уряду. І це абсолютний рекорд для пострадянської Росії.
• Шойгу є шанувальником генерала Білої армії барона Романа фон Унгерна.
• 2009 року на зустрічі з ветеранами у Волгограді Шойгу заявив, що:[12]

Я вважаю, що нашому парламенту треба прийняти закон, який би передбачав кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні, і тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли б безкарно приїжджати в нашу країну…

• 18 лютого 2015 року Шойгу затвердив офіційне гасло для російських військ матеріального забезпечення:

«Ніхто краще за нас» (рос. Никто лучше нас)[13].

Як з'ясувалося, цей вислів грубо порушує норми російської мови[14]. Цей казус породив у соціальних мережах цілу хвилю сарказму, уїдливих та пародійних насмішок:
«після нас хоч ніщо», «від нас сховатися ніде»;
«ніщо краще нас», «ніде краще нас», «ніколи краще нас»;
«хто такий Ніхто? чим він краще нас?»,
«ніхто більш краще нас»;
«мабуть гасло через гугл-транслейт перекладали»;
«ніде краще тут», «Моя твоя не понимать»[15].

• Сайт МНС Росії. (рос.)
• Ліга. Досьє. (рос.)
• Lenta.ru (рос.)
• Сайт телеканалу РБК (рос.)