Ладислав Неапольський

Народився 15 лютого 1377 року в Неаполі, батьки Король Карл ІІІ та королева Маргарита Дураззо (італ. Margaret of Durazzo). Був названий на честь короля Угорщини Святого Ладислава I, який був високо шанований в Анжуйській династії королями Карлом I та Людовиком I.

Був проголошений королем 1386 року, після загибелі свого батька. З огляду на його малолітство країною правила мати Маргарита Дураззо. Їй протистояли обидва Папи, що діяли на той час, Урбан VI та Климент VII Авіньйонський, кожен з яких відлучив королівську родину від Церкви, а також значна опозиція серед неаполітанської знаті, яка не визнала перевороту Карла III.

Головним їх противником у боротьбі за Королівство Неаполя був Людовик II Анжуйський. В 1390 році Людовик II на чолі найманої армії висадився в Неаполі, зайняв столицю й низку прибережних провінцій. Ладислав та його мати Маргарита змушені були тікати в Гаету.

Наступні 10 років тривала війна між прихильниками Владислава і Людовика II. Вдале одруження на Констанці, доньці сицилійського адмірала Кьярамонте, принесло королю солідне підкріплення.

Наступник Урбана VI Папа Римський Боніфацій IX, неаполітанець за походженням, зняв відлучення від Церкви з Ладислава, надав йому допомогу військами, здійснював перемовини з неаполітанської знаттю щодо примирення її з королем. В результаті до 1400 року Людовик II був витіснений з Неаполя, а Ладислав повернувся в столицю.

У той же період, Ладислав намагався відновити правління Анжуйської в Угорщині та Хорватії. Угорська й хорватська шляхта, яка виступала проти короля Сигізмунда І, підтримала претензії Ладислава на угорський і хорватський престол, які він намагався реалізовувати з 1390. Його батько, Карл III, після смерті короля Угорщини Людовика І Анжуйського, був запрошений супротивниками вдови померлого Людовика, як старший представник Анжуйської династії та коронований на Короля Угорщини та Хорватії 1385 року. Значну підтримку Карлу в цьому надали хорватські й далматські барони. Проте, через кілька місяців після коронації Карл був убитий за наказом вдови Людовика Анжуйського Єлизавети Боснійської.

Після вбивства Карла почалося повстання проти Єлизавети, центром якого стала Хорватія, пов'язана з Угорщиною особистою унією. Хорвати проголосили законним королем Ладислава, якого вони ще багато років підтримували у боротьбі за угорський трон. 1391 року Ладислав надав в управління Далмацію і Хорватію князю Хрвоє Вукчичу Хрватиничу. 1396 року Бан Хорватії та Палатин Угорщини Степан ІІ Ласкович підтримав Ладислава в боротьбі проти короля Сігізмунда І.

1403 року лідери угорської опозиції палатин Детрит Бебек і канцлер Янош Каніжаі також закликали на угорський престол короля Неаполя Ладислава Анжуйського. В серпні 1403 року в Задарі від був офіційно коронований як король Угорщини й Хорватії.

Боротьба іншого короля Угорщини й Хорватії Сигізмунда I Люксембург проти короля Ладислава і підтримуючих його хорватів тривала аж до 1409 року, коли Ладислав продав права на Далмацію Венеціанській республіці й відмовився від подальшої боротьби за угорський та хорватський трон, зосередившись на італійських справах.

Решта роки правління були присвячені безперестанної війні за контроль над Південною Італією. 1407 року Владислав, скориставшись конфліктом між новим Папою Римським Григорієм XII і містянами, підійшов з військом до Риму і примусив римську знать визнати його правителем Риму з правом призначати сенатора для управління містом. Після цього Владиславу підкорилась вся Папська область.

1409 року кардинали обох «папських» партій (римської та авіньйонської) на соборі в Пізі вибрали Папою Римським Олександра V і оголосив двох інший Пап позбавлений влади. Олександр V і його наступник Іван XXIII, отримавши значну підтримку Франції та Флоренції, закликали на допомогу Людовика II Анжуйського і повели боротьбу проти Ладислава.

Спільними зусиллями їм вдалось відтіснили Ладислава з Папської області й захопити частину королівства Неаполь, проте 1412 року переможці пересварилися між собою, Людовик II виїхав до Франції, а Іван XXIII примирився з Ладиславом, при цьому Ладислав відмовився від суверенітету над Римом.

У 1413 році Ладислав вирішив не дотримуватися нав'язаний йому мир і знову захопив Рим. Війська Ладислава дійшли до Перуджі, де король раптово захворів (припускають, що його отруїли). Тяжко хворий Ладислав був перевезений до Неаполя, де помер 6 серпня 1414 року.

• Kiesewetter, A. «LADISLAO d'Angiò Durazzo, re di Sicilia». Dizionario Enciclopedico degli Italiani. Enciclopedia Italiana.
• «LADISLAO d'Angiò Durazzo, re di Sicilia», Dizionario Biografico degli Italiani.
• «Da Papa Bonifacio IX a Papa Martino V», Cronologia d'Italia

Попередник Карл III Малий

Король Неаполя 1386-1414

Наступник Джованна II

Попередник Карл III Малий

Король Сицилії 1386-1414

Наступник Джованна II

Попередник Карл ІІ

Король Хорватії 1386-1409

Наступник Сигізмунд I Люксембург

Попередник Карл ІІ

Король Угорщини 1386-1409

Наступник Сигізмунд I Люксембург