Королівство Хорватія (середньовічне)

Королівство Хорватія було незалежною державою з 925 до 1102, і охоплювала більшу частину сьогоденної Хорватії і Боснії і Герцеговини на Балканах. Державою керували правителі в основному з роду Трпимировичів до 1102, коли Королівство Угорщина встановило контроль над державою. Після цієї події Хорватія залишається під владою Угорщини до руйнації Австро-Угорської імперії в 1918 році.

Томіслав I, нащадок Трпимира I, вважається засновником династії Терпимировичів. Між 923 і 928, Томіслав досяг успіху в справі об'єднання хорватів Паннонії і Далмації, якими керували князі окремо, і він був коронований як король Дувненського краю (центральне місто області — Дувно перейменували на Томіславград на його честь). Головний доказ, що Томіслав був коронований королем є лист від 925 (збереглася лише копія від 16 століття), в якому Іван X, називав Томіслава — королем Хорватії.

Держава Томіслава охоплювала велику частину Паннонії, Далмації, Боснії і Славонії. Він адміністрував своє королівство на одинадцять країв (жуп) і одну бановину. Кожен з цих регіонів мав укріплене королівське місто.

Розширення і посилення Хорватії призвело до ворожості Болгарії, яка досягла піку своєї могутності за царя Симеона I. Наявність спільного ворога зблизило Томіслава з Візантією . За договором з Константинополем під контроль Хорватії перейшли візантійські міста в Далмації. Хорватія, зі свого боку, взяла зобов'язання боротися з територіальною експансією Симеона I.

Отон Івекович. Коронація Томіслава

У 926 році болгарська армія почала наступ на Хорватію, проте була повністю розгромлена Томіславом в Хорватсько-болгарський битві 927 року. Зазначена в деяких джерелах дата — 27 травня 927 року, на думку сучасних дослідників відноситься не до самій битві, а до смерті Симеона, яка послідувала незабаром[1]. Згідно трактату «Про управління імперією» імператора Костянтина VII Багрянородного, хорватська армія в епоху Томіслава складалася з 100 тисяч піхоти і 60 000 кавалерії, а також володіла 80 великими і 100 малими суднами, що говорить про те, що армія Томіслава перевершувала міццю візантійську.

При Томіславі в 925 і 927 роках відбулися два сплітських церковних собору, на яких розгорілася боротьба між прихильниками Нінського епікопа Гргура, що стояли за використання в літургії слов'янської мови, і сплітською партією, яка підтримувала введення латині. За підсумками соборів перемогли прихильники латинізації, Нінського єпархія була ліквідована, а архиєпархія Спліта стала релігійним центром країни. Втім, латинізація богослужіння просувалася повільно, ще довгий час у Хорватії літургія служилась на слов'янському, а богослужбові книги писалися на глаголиці.

Обставини смерті Томіслава в 928 році невідомі. Наступником Томіслава на престолі став його молодший брат Трпимир.

Хорватське суспільство зазнало значні зміни в десятому столітті. Місцеві лідери жупаній були замінені керманичами від короля, які займали землі від попередніх землевласників, по суті створюючи феодальну систему. Раніше вільні селяни стали кріпаками і перестали бути солдатами, внаслідок чого військова потужність Хорватії зникає.

Мапа Європи 1000 рік

Різьблений орнамент (pleter) з написом "Король Држислав ", 10-го століття

Шрифт, з гравіюванням хорватських правителів, 11 століття.

Хорватія на карті південно-східної Європи в 1045

Башчанська плита, 1100 рік

Томіславу спадкує Трпимир II (928—935) і Крешимир I (935—945), які зуміли зберегти свою владу і добрі стосунки з Візантійською імперією та папою. Мирослав (945—949) був убитий Прибіною в ході внутрішньої боротьби за владу, а Хорватія втратила острови Брач, Хвар і Віс на користь Паганії. Далматські міста-держави і князівство Боснія були втрачені на користь Візантії, а Східна Славонія і Срем були окуповані мадярами. У царювання Трпимира тривав церковний конфлікт між прихильниками латинізації літургії і прихильниками слов'янського богослужіння, розпочатий в правління Томіслава на Сплітський соборах. Папа Лев VI встав на сторону сплітської, пролатинської партії і затвердив рішення про ліквідацію Нінскої єпархії та перевід єпископа Гргура, головного прихильника слов'янської літургії, в маленьке місто Скрадін, що було сприйнято його прихильниками, як приниження.

Згідно трактату «Про управління імперією» імператора Костянтина VII Багрянородного, при Трпимирі Хорватія володіла могутнім флотом, не тільки військовим, але і торговим, що дозволяло їй вести торгівлю по всій Адріатиці.

Наступником Трпимира на престолі став його син Крешимир.

Крешимир II (949—969) відновив хорватську владу на більшій частині території держави. Він зберіг особливо добрі стосунки з далматинськими містами, він і його дружина Олена дарували землі і церкви Задару і Соліну. Крешимиру II успадкував його син Стефан Держислав (969—997), який мав тісніші відносини з Візантійською імперією, від якої він отримав королівські знаки.

• Das frühe Königreich der Kroaten
• Landkarte Europas um das Jahr 900
• Landkarte Europas um das Jahr 1000
• Landkarte Europas um das Jahr 1100
• Geschichte des mittelalterlichen Kroatiens von Stanko Guldescu
• Der Standard: Das frühe Königreich der Kroaten
• Meyers Konversations-Lexikon, 4. Auflage von 1888—1890.
• Stanko Guldescu: History of medieval Croatia. The Hague 1964.
• Neven Budak — Prva stoljeća Hrvatske, Zagreb, 1994.
• Curta, Florin (2006). Southeastern Europe in the Middle Ages, 500-1250. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-89452-4.
• John Van Antwerp Fine Jr.: The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century, University of Michigan Press, 1991
• Curtis, Glenn E. (1992). A Country Study: Yugoslavia (Former) - The Croats and Their Territories. Library of Congress. Процитовано 16 березня 2009.
• CroatianHistory.Net