Лапський Остап Васильович
Оста́п Ла́пський (справжнє ім'я Євстахій Васильович; нар. 7 липня 1926, Гуцьки — пом. 20 жовтня 2012, Варшава) — український поет, літературознавець, перекладач, публіцист у Польщі; учасник руху «Солідарність». Лауреат Шевченківської премії за 2007 рік[lower-alpha 1].
| Лапський Остап Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
7 липня 1926 Гуцькиd, Батчинська сільська рада, Кобринський район, Берестейська область, Білоруська РСР, СРСР | |||
| Помер |
20 жовтня 2012 (86 років) Варшава, Польща | |||
| Поховання | Варшава | |||
| Країна |
 Польща | |||
| Діяльність | поет, філолог, письменник | |||
| Сфера роботи | мовознавство | |||
| Alma mater | Вроцлавський університет (1952) і Варшавський університет (1957) | |||
| Мова творів | польська і українська | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 7 липня 1926 року в селі Гуцьках (нині Кобринський район Берестейської області, Білорусь). 1952 року закінчив Вроцлавський, у 1957 році — Варшавський університети, в яких вивчав українську філологію.
Жив у Варшаві. Упродовж 1955–1957 років працював лексикографом у Польсько-радянському інституті та одночасно у 1956–1957 роках — літературним редактором українського тижневика «Наше слово». Протягом 1957–1980 років викладав українску філологію на кафедрі україністики Варшавського університету, одночасно у 1966–1982 роках та з 1992 року працював у лінгвістичній редакції Польського радіо. Помер у Варшаві 20 жовтня 2012 року.
Творчість
Автор збірок:
- «Деякі елегії та дещо інше» (1982);
- «Мій почитачу» (2000);
- «Себе: розшукую?!» (Варшава, 2003);
- «Обабіч: істини?!» (Варшава, 2003);
- «Собі: назустріч?!» (Варшава, 2006).
Поезії та есеї друкував у польських часописах «Наше слово», «Наша культура», «Гомін», в Україні в журналах «Дніпро», «Прапор» (з 1991 року — «Березіль»).
Написав статті «Шевченко в польській літературній критиці» і «Тарас Шевченко — великий син України».
Переклав польською мовою ряд творів Тараса Шевченка, Павла Тичини, Віталія Коротича і українською — Юліуша Словацького, Ципріана Норвіда, Владислава Броневського, Юліана Тувіма, Єжи Герасимовича та інших.
Написав низку шкільних підручників з української мови.
Виноски
- за книги поезій «Себе: розшукую?!», «Обабіч: істина?!».
Література
- Дністровий Анатолій. «Остап Лапський» // Письмо з околиці: статті й есеї. — Київ: Грані-Т, 2010, сторінки 21-23;
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.;
- Лапський О. Про себе сам (дещо) // Сучасність. — 1996. –№ 7-8. — сторінки 11-14;
- Козак О. Варшавський бард — Остап Лапський // Сучасність. — 1996. — № 7-8. — сторінки 150—158;
- Красовський І. Д. Лапський Остап // Українська літературна енциклопедія. — Т. 3. — К., 1995., сторінки 131—132;
- Остап Лапський // Українського цвіту по всьому світу. — Київ: ТОВ «Світ Успіху», 2008. — сторінки 138—139;
- Соболь В. До джерел поетики Остапа Лапського // Не будьмо тінями зникомими: Навчально-методичний посібник. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. –сторінки 105—113;
- Яручик В. Особливості світосприйняття поезії Остапа Лапського // Поетика художнього твору та проблеми його інтерпретації. Збірник наукових праць / За редакцією З. Гузара, Н. Лисенко та інших — Донецьк — Дрогобич: Коло, 2002. — сторінки 162—170;
- Заброварний С. Лапський Остап // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.