Лапін Володимир Васильович

Володимир Васильович Ла́пін (нар. 23 липня 1915, Воротинськ пом. 13 травня 2000, Київ) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва (фарфор); заслужений діяч мистецтв УРСР з 1974 року.

Лапін Володимир Васильович
Народження 10 (23) липня 1915
Воротинськ, Peremyshl Uyezdd, Калузька губернія, Російська імперія
Смерть 13 травня 2000(2000-05-13) (84 роки)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Одеське художнє училище (1948)
Діяльність художник
Вчитель Жук Михайло Іванович і Мучник Леонід Овсійович
Працівник Київський експериментальний кераміко-художній завод
Нагороди


Біографія

Народився 10 [23] липня 1915(19150723) року в селі Воротинську (нині Перемишльський район Калузької області, Росія). Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1942 року. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (14 вересня 1943), орденами Червоної Зірки (30 серпня 1944), Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (6 квітня 1985)[1].

1948 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Михайла Жука, Леоніда Мучника. Працював художником на керамічних підприємствах. Упродовж 19581986 років очолював Київський експериментальний кераміко-художній завод, одночасно у 19621972 роках обіймав на ньому посаду головного художника. Помер у Києві 13 травня 2000 року.

Творчість

Створював фарфорові вази, зокрема:

  • «І мене в сім'ї великій…» (1964);
  • «Тарас Шевченко» (1964);
присвячені історичним подіям
  • 50-річчю Великого Жовтня (1967);
  • 300-річчю воз'єднання України з Росією (1954);
  • 100-річчю від дня народження Володимира Леніна (1970).

Окремі роботи художника зберігаються у Національномуй музеї українського народного декоративного мистецтва.

Примітки

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.