Ларіонов Олексій Миколайович

Олексій Миколайович Ларіонов (19 серпня 1907(19070819), село Грибановська Онезького повіту Архангельської губернії, тепер Онезького району Архангельської області, Російська Федерація — 22 вересня 1960, місто Рязань, Російська Федерація) — радянський державний і партійний працівник, 1-й секретар Ярославського (1942—1946), потім Рязанського обкомів ВКП(б)/КПРС (1948—1960). Член ЦК КПРС (1952—1960). Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (25.12.1959). Головний фігурант афери, відомої як «Рязанське диво».

Ларіонов Олексій Миколайович
рос. Алексей Николаевич Ларионов
Народився 19 серпня 1907(1907-08-19)
село Грибановська Онезького повіту Архангельської губернії, тепер Онезького району Архангельської області, Російська Федерація
Помер 22 вересня 1960(1960-09-22) (53 роки)
місто Рязань
Поховання Sorrow cemeteryd
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Інститут червоної професури (1938)
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія ВКП(б)
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»

Біографія

Народився 6(19) серпня 1907 року в селянській родині. З дитинства працював у сільському господарстві. Закінчив сільську школу.

З 1925 року — на радянській і комсомольській роботі. До 1926 року працював секретарем волосного комітету селянської взаємодопомоги в Архангельській губернії. У 1926—1929 роках — відповідальний секретар Онезького волосного комітету ВЛКСМ, відповідальний секретар Онезького повітового комітету ВЛКСМ Архангельської губернії.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У вересні 1929 — березні 1932 року — служба у військах ОДПУ.

У березні 1932 — 1933 року — навчання на підготовчому відділенні Інституту червоної професури.

У 1933 — вересні 1935 року — заступник начальника Політичного відділу Крижопільської машинно-тракторної станції (МТС) Вінницької області по партійній роботі.

У вересні 1935 — квітні 1938 року — студент історико-партійного відділення ленінградського Інституту червоної професури. У 1938 році був направлений на партійну роботу в Ярославську область.

У квітні 1938 — 1940 року — 3-й секретар Ярославського обласного комітету ВКП(б).

У 1940 — липні 1942 року — 2-й секретар Ярославського обласного комітету ВКП(б). У 1941—1942 роках керував політвідділом Управління оборонних робіт в Ярославській області.

У липні 1942 — 26 серпня 1946 року — 1-й секретар Ярославського обласного і міського комітетів ВКП(б). У 1942—1944 роках був головою Ярославського міського комітету оборони.

У серпні 1946 — 10 липня 1948 року — завідувач відділу кадрів партійних органів Управління кадрів ЦК ВКП(б).

8 грудня 1948 — 22 вересня 1960 року — 1-й секретар Рязанського обласного комітетів ВКП(б) (КПРС).

Делегат XIX, XX і XXI (позачергового) з'їздів КПРС.

У 1959 році Ларіонов шляхом приписок та махінацій в три рази «перевиконав план області із виробництва м'яса і молока». На тлі загальної кризи сільського господарства і гострого дефіциту продовольства в СРСР цей випадок став відомий як «Рязанське диво». Ларіонов було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У наступному році шахрайство було викрите, після чого Ларіонов покінчив з собою. Похований на Скорбященському цвинтарі міста Рязані.

Олексій Ларіонов став прототипом Кнорозова, першого секретаря обкому КПРС з оповідання Олександра Солженіцина «Для користі справи»; Артамонова, персонажа роману Кочетова «Секретар обкому» і Буянова, персонажа роману Шундика «В країні синьоокої».

Нагороди

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.