Ласкарєв Володимир Дмитрович

Народився в м. Бірючі (нині село Бєлгородської області, РФ) в сім'ї військовика. 1887 закінчив Чернігівську гімназію і вступив на природничий відділ фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. По завершенні навчання 1892 був залишений лаборантом при кафедрі геології в професора І.Синцова. 1898—1900 перебував у закордонному науковому відрядженні в Австро-Угорщині та Швейцарії, поглиблював там знання з геології, стратиграфії та палеонтології неогену. Працював у геологічних музеях Відня, Цюриха, Женеви (обидва міста в Швейцарії), Загреба (нині столиця Хорватії). Одну з перших своїх наукових праць (опубл. 1899) присвятив результатам геологічних екскурсій по околицях Белграда (нині столиця Сербії).

Від 1902 — приват-доцент Новоросійського університету (нині Одеський національний університет). Після захисту магістерської дисертації на тему «Фауна бугловских слоев Волыни» (1903) призначений екстраординарним професором і зав. кафедри геології та палеонтології. 1905 отримав учене звання магістра мінералогії та геології.

На запрошення геологічного комітету Росії працював (1901–07) над створенням 10-верстної геологічної карти європейської частини Російської імперії, з цією метою досліджував геологічну будову, тектоніку та геоморфологію Подільської губернії і Волинської губернії (відображення їхніх територій містилося на 17-му листі геол. карти).

Став засновником (1912) у Новорос. ун-ті наукового напряму (школи) досліджень стратиграфії четвертинних відкладень. Одним із перших звернув увагу на таке явище, як ярусність лісу, виділив у межах лісів Поділля два яруси. Був першим, хто здійснив геоморфологічне районування європ. території Рос. імперії. Класифікував долини річок Поділля на замкнені, відкриті та прохідні, а також обґрунтував ідею про 2-цикловий розвиток річкової мережі Придніпровського Поділля — консеквентного півд.-східного напрямку на першому циклі (кінець міоцену та пліоцен) і меридіонального — на другому. Зібрав палеонтологічні колекції, у тому числі фауністичний комплекс терас Півд. Бугу біля м. Меджибіж (нині зберігаються в Палеонтологічному музеї Одеського університету).
Саме завдяки його роботам р. Бог отримала назву Південний Буг.[2]

Після захисту докторської дисертації за монографією «Общая геологическая карта Европейской России: Лист 17-й» (С.-Петербург, 1914) одержав звання ординарного професора.

1916 (це був 2-й рік Першої світової війни) за завданням відділу сировини геол. к-ту Росії разом із проф. В.Поляковим склав карту-довідник з наявності буд. матеріалів по лінії фронту — Дубно, Кременець, Новоград-Волинський, Проскуров (нині м. Хмельницький), Житомир, Бердичів. У цьому ж році йому була присуджена премія М.Ахматова.

Після революц. подій 1917 (див. Лютнева революція 1917, Жовтневий переворот у Петрограді 1917), від поч. 1918, — позаштатний член Укр. геол. к-ту (к-т об'єднував на той час усі геол. роботи в Україні).

Написав і опублікував у рос. періодичних виданнях близько 80 наук. праць.

1920 емігрував до Греції, а потім жив у Югославії, займався геол. дослідженнями Балканських країн.

Помер у м. Белград.

• Чисніков В. М. Ласкарєв Володимир Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• Ласкарев Владимир Дмитриевич. В кн.: Молявко Г. И. и др. Геологи. Географы: Биографический справочник. К., 1985
• Амброз Ю. О. Ласкарєв Володимир Дмитрович. В кн.: Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник, т. 3. Одеса, 2000
• Ласкарев Владимир Дмитриевич. В кн.: Русский биографический словарь Брокгауза и Эфрона. М., 2007.