Ласків

Селом протікає річка Студянка[1][2].

Село Ласків — звичайне село з-поміж інших таких сіл, що розкинулися на Волині, між лісами та озерами. Проте, звичайне і не зовсім. Воно вигідно виділяється серед своїх сусідів — бо вважається багатим. Різноманітні цехи, ферми, дрібні підприємства, що працювали за часів радянської влади, давно закриті, а приміщення зруйновані вщент або в стані руйнування. Тому й виживають селяни, хто як може. Тільки у Ласкові таких можливостей більше, бо в бідніших селах — їх зовсім мало. Мають ласківчани родючі землі. Розташоване село компактно на невеликому підвищенні, зі сходу і півдня оточене річкою Студянкою.

Якщо звернутися до минулого, то Ласків колись належав до Хотячівської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії[3]. У дослідженнях Олександра Цинкаловського було зазначено, що Ласків виник після села Красносілки. За переписом кінця 19 століття було там 52 двори і 497 жителів. В 1570 р. частина села належала до Григорія Оранського, а в 1575 р. — до Семена і Павла Оранських. За переписом 1911 р. до великої земельної власності Любомирських належало в Ласкові 573 десятини.

Існує багато цікавих легенд про походження села Ласків. Кожного жителя запитайте, і всі розкажуть вам щось незвичайне й оригінальне. Проте суть — одна. Назви села Ласків у давнину не існувало. Було таке собі село Красносілки. Діялося це у той час, коли наших людей хотіли зробити католиками польські багатії. На південь від Красносілок був збудований греко-католицький монастир. У своєму костьолі, а була то насправді для православного люду тюрмою, мучили там людей, бо вдень і вночі звідти чулися крики й зойки приречених, яких навертали на польську віру. Через село Красносілки возили у монастир православних, більше всього, що багатих людей. Їздоки назад поверталися п'яними, стріляли по коровах, вівцях, людях. Селяни у цей час ховалися в лісі, додому приходили ввечері, коли все вщухало. Богові, видно, стало жаль свого народу, бо одного ранку монастир сам провалився під землю. Все зрівнялося із землею. Разом з катами і їхніми жертвами. Хоча минуло багато часу, багато століть, а назва Ксінський острів у народі збереглася й сьогодні. Хоча, проклята та земля. Бо її колись отримав Михайло Місович, коли жили люди на хуторах. Там через пару років у нього повісився син, а пізніше — й зять.

Коли і хто зруйнував село Красносілки — невідомо. За одними даними — у 1709 році під час шведсько-російської війни, за іншими — у 1812 — під час наполеонівських битв.

А ось ще яку історію розповідають жителі цього села. Ласків — від слова «ласка», «ласкавий» — легенда це підтверджує. Йшов тяжкий і тривожний 1812 рік. Війська Наполеона взяли курс на Москву. Шлях їхній лежав через Україну. На своєму шляху французи нищили все, спалювали міста й села. Почувши, що воєнні дії поруч, селяни тікали в ліси, залишаючи напризволяще свої домівки. Французи ж, побачивши порожні хати, спересердя палили все навкруги. Важко довелося б селянам, якби в селі Орані не жив у своєму маєтку пан Оранський. Він виділив місце для хуторян, щоб ті перебули сувору зиму, а весною він же таки допоміг із лісом — для відбудови хат. З ласки пана Оранського почали «виростати» на очах нові оселі. Це нове поселення почали називати Ласковом. Воно виросло за кілометр на північ від колишнього, спаленого села, по обидва боки рівчака, який біг із заходу на схід до річки Студянки.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 647 осіб, з яких 298 чоловіків та 349 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 664 особи.[5]

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
• Козак Д. Н. Готські скарби Волині початку раннього середньовіччя

• Паспорт села Ласків
• Погода в селі Ласків
• Інформаційний портал iForma