Левицький Іван Омелянович (композитор)

Іван Омелянович Леви́цький (нар. 16 листопада 1875, Мала Лука пом. 8 квітня 1938, Львів) — український композитор, скрипаль, хоровий диригент і музичний педагог.

Левицький Іван Омелянович
Основна інформація
Дата народження 16 листопада 1875(1875-11-16)
Місце народження Мала Лука, Гусятинський район, Тернопільська область, СРСР
Дата смерті 8 квітня 1938(1938-04-08) (62 роки)
Місце смерті Львів, Польська Республіка
Професії композитор, хормейстер, музичний педагог, скрипаль
Відомі учні Цегельський Євген Романович

Біографія

Народився 16 листопада 1875 року в селі Малій Луці (тепер Чортківський район Тернопільської області, Україна). Здобув освіту у гімназії в Тернополі.

Впродовж 18991913 років працю­вав у судових закладах Тернополя, одночасно там же протягом 19031910 років викладав у Другій гімназії, працював другим диригентом товариства «Боян», організував ансамбль, де грав Мар'ян Кру­шельницький. У 1910 році здав екзамен на посаду вчителя співів і гри на скрипці і з 1913 року викладав спів і музику в приватній учительській жіночій семінарії товариства «Рідна школа» у Львові.

Брав участь у Першій світовій війні. Воював у складі Австро-Угорської армії, отримав поранення. Після демобілізації жив у Відні і впродовж 19151917 років брав приватні уроки гармонії та композиції у Річарда Штора, викладав спів і гру на скрипці на семінарських курсах.

З 1918 року жив у Львові, де працював вчителем у приватній учи­тельській семінарії, організовував кон­церти, виступав як скрипаль, хоровий диригент. З 1919 року професор музики єдиної у Львові учительської семінарії з українською мовою навчання. Протягом 19201930-х рокув, з перервами, працював у Вищому музичному інституті (серед його учнів був Євген Цегельський); у 19341937 роках викладав у польській семінарії. Помер у Львові 8 квітня 1938 року.

Творчість

Як композитоор, автор:

  • творів для скрипки — Елегія, Пісня без слів, Романс, Ноктюрн (1910-ті, «Українська рапсодія», «Кавказ», Балада, Українські танки № 1, 2;
  • творів для хору — «За байраком байрак» (1914), «І небо невмите, і заспані хвилі» (1914), «По ву­лиці вітер віє» (1914), «Тече вода в синє море» (1923), «Вітре буйний», «Іду я тихою ходою» (усі на слова Тараса Шевченка); «Я не жалуюсь на тебе, доле», «Глянь на криницю» (обидва на слова Івана Фран­ка); «Зеленая рутонька» (слова Олександра Олеся);
  • солоспівів — «Буває, тужу за тобою» (1914, слова Богдана Лепкого), «В рід­ній школі» (1931, слова Василя Щурата);
  • обробки народних пісень;
  • перекладення для скрипки і фортепіано, зокрема «Думи про Нечая» Дениса Січинського.

У репертуарі музиканта були твори Йоганна Себастьяна Баха, Йоганнеса Брамса, Генрика Венявського, на власні слова.

Автор підручника «Нарис історії музики» (Львів, 1921). Серед праць:

  • Основи теорії музики. Львів, 1921;
  • Популярна наука гармонії. Жовква, 1929;
  • Про так званий тон скрипки і його умови // Боян. Дрогобич, 1930. № 4–5.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.